Ісус Христос сказав: „Я прийшов, щоб дати життя у всій його повноті.“ (Ів. 10:10)

Придбай собі в християнській книгарні книжку у м'якій обкладинці зі свідченнями людей, які знайшли нове життя з Христом. Я сам дуже щасливий, що теж маю це нове життя.

НА ЯКІЙ ОСНОВІ БОГ ДАРУЄ НОВЕ ЖИТТЯ?

Відповідь на це питання ми знайдемо в ‘Євангелії’, тобто ‘Добрій новині’ або ‘Радісній звістці’. Ти швидко зрозумієш, чому ця звістка радує нас. Це найкраща новина, яку коли-небудь чули люди.

Уяви, що ти помер би сьогодні і мав би відповісти перед Богом на таке запитання: „Звідки в тебе така впевненість, що я отримаю від мене вічне життя?“ Що б ти відповів Богові? Найпоширеніші відповіді такі:

• Треба дотримуватися заповідей…
• Треба робити добро…
• Треба вести гідне життя…

Багато хто думає: якщо я зроблю те й те, то отримаю натомість вічне життя.

Я раджу кожній людині дотримуватися Божих заповідей, чинити добро і вести доброчесне життя. Але думка, що за це Протипослуга Вважати, що нове життя треба заслужити, є цілковитою помилкою. Біблія вчить протилежного: нове життя — це дар Божої любові до нас. Ми нічим не можемо заслужити нове життя. Навіть стражданнями. Коли я це зрозумів, я дуже зрадів. Чому — я розповім тобі трохи пізніше, а також про те, яке значення мають добрі справи.

Дехто запитує: Хіба добрі справи мають бути даремними? Ні в якому разі. Бог цінує кожен добрий вчинок. Але цим ми не можемо заслужити вічне життя. Бог дарує тим, хто Йому довіряє, нове життя завдяки жертві Ісуса. Жертва заради інших може бути лише з любові. На любов можна відповісти взаємністю, але її не можна заслужити.

НА ЩАСТЯ, МИ НЕ МОЖЕМО ЗАСЛУЖИТИ ЦЕ НОВЕ ЖИТТЯ.

Інакше багаті, сильні, розумні та здорові люди опинилися б у привілейованому становищі. Інші ж опинилися б у невигідному становищі. Крім того, нам довелося б постійно жити в страху, чи достатньо ми зробили і чи ці дії були виключно продиктовані чистими та добрими мотивами. Навіть якби ми відсьогодні змогли зрівноважити ці ‘терези’, все одно залишилося б питання щодо нашого минулого.

Якби нам довелося заслуговувати на вічне життя і ми ставилися до цього справді дуже серйозно, то ми б закінчили або нервовим зривом, або відчаєм. Був один, хто ставився до цього дуже серйозно. Він не витримав цього. Ти його знаєш.

Це був Мартін Лютер, який на той час був ченцем-августинцем. У Посланні до Ефесян 2:8–9 Біблія говорить:

„Так, ви отримали спасіння завдяки благодаті через віру, і це не від вас самих — це Божий дар —, а не завдяки ділам, щоб ніхто не міг хвалитися.

Скільки ми маємо заплатити за подарунок? Хіба це не образа — хотіти заплатити за подарунок? Одного разу на уроці релігії я запитав дітей, скільки вони заплатили за різдвяні подарунки, які отримали. Один із них відповів: „Нам не треба було нічого платити, але ми подякували“.“

Так само ми повинні поводитися з Божим даром: прийняти його і висловити свою вдячність своїм життям. Чи ти вже достатньо замислився над цим чудовим даром Божої любові та доброти?

ЧОМУ НАМ ПОТРІБНЕ НОВЕ ЖИТТЯ?

Тому що ми втратили первісне життя через гріх. Що таке гріх? У найглибшому сенсі це байдужість або непокора Богу. Хто згрішив згідно з Божим висновком? Усі, в тому числі ти й я:

„Ніхто не є праведним, навіть жоден. Усі згрішили і тому не можуть виправдатися перед Богом“.“ Римлянам 3:10, 23

Я пригадую розмову з одним молодим бізнесменом. Він дозволив мені задати йому кілька запитань. Серед іншого я запитав його, чи є він грішником. На що він голосно розсміявся: „Ні, я дбаю про свою сім’ю. Я виконую свою роботу в бізнесі. Я не курю і не п’ю“.“

Він дозволив мені задати ще одне запитання: „Чи порушували ви коли-небудь шлюб?“ „Так, порушував“. Він не вважав себе грішником. При цьому він обманював самого себе. Він проводив політику страуса.

Секретарка віруючого директора була переконана, що вона не грішниця.

Одного разу він запитав її: „Чи може бути так, що ви хоча б раз на день думаєте, говорите або робите щось неправильне?“ Молода пані, трохи поміркувавши, відповіла ствердно. Директор продовжив: „А чи може бути так, що ви двічі чи тричі на день думаєте, говорите або робите щось неправильне?“

Її відповідь: „Це, безперечно, трапляється тричі на день“. Начальник підрахував їй: „Три гріхи на день — це добрі 1 000 гріхів на рік. Якщо відняти перші десять років вашого життя, то ви вже маєте 15 000 гріхів“. Незвичайний підрахунок.

У Біблії сказано:

„Ваші гріхи віддаляють вас від вашого Бога“ та: „Плата за гріх — смерть“ (Іс. 59:2; Рим. 6:23)

Згідно з Божим судом, за гріх передбачена смертна кара. Ми навіть можемо це зрозуміти. Якби гріх не мав наслідком смерть, то він би існував вічно. Якщо колись знову має з’явитися світ без егоїзму, ненависті, війни та страждань, то гріх має бути викорінений. Шлях до цього — смерть.

Ми грішні, а отже, приречені на смерть. Ми не можемо врятувати себе самі. Однак якщо ми звернемося до Бога, то з’явиться обґрунтована надія.

„Бог є любов“ і „Бог є справедливий“. (1 Ів. 4:8 та Дан. 9:14) Наслідком любові є справедливість. Якби Бог сприяв несправедливості, то Він не був би ані люблячим, ані справедливим. З людської точки зору це створює проблему. Нам часто важко поєднати любов і справедливість. Чи, можливо, це було проблемою і для Бога? Як Він вирішив цю проблему?

„Бо так сильно Бог полюбив світ, що віддав Свого Єдинородного Сина, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав вічне життя“.“ (Ів. 3:16)

Бог у своїй любові вирішив цю проблему через жертовну смерть Свого Сина за тебе і за мене. З огляду на Свою справедливість Бог мусить засудити нас, але з огляду на Свою любов Він сам бере на Себе покарання за кожного, хто Йому довіряє.

Біблія показує нам, що Ісус Христос є Богом. Син Божий став людиною, щоб врятувати нас.

Якби Ісус був лише людиною чи ангелом, то він не зміг би нас врятувати. Тільки сам Бог міг взяти на себе всю провину.

Припустимо, Бог створив би ангела, щоб той помер за нас — за умови, що це дозволило б вирішити проблему, — чи не було б це якось надто дешево? Лише безмежно велика жертва Сина Божого могла виразити Божу любов до нас, людей.

Ісус Христос є Творцем цього світу (Ів. 1:1–3, 14; Кол. 1:16; Євр. 1:2); лише Творець мав силу нас спасти. Без творчої сили не може бути воскресіння до вічного життя.

Ісус Христос є також божественним Законодавцем (1 Кор. 10:4; Як. 4:12 та Ів. 5:22). Лише сам Законодавець міг здійснити цю зміну, взявши на себе покарання, яке належало нам.

Коли ми усвідомлюємо, що сам Бог був готовий пожертвувати собою заради нас, людей, ми починаємо розуміти Його велику любов. Христос став Посередником, через якого Бог продемонстрував Свою нескінченну любов до світу, що впав у гріх.

Був лише один вихід: або Христос пожертвував собою заради нас, або ми всі були б назавжди втрачені. Біблія чітко говорить: Ісус взяв на себе наші гріхи. (1 Пет. 2:22, 24; Іс. 53:4–6)

ЧОМУ ІСУС ХРИСТОС МОЖЕ БУТИ МОЇМ ЗАСТУПНИКОМ?

Мені теж було важко зрозуміти, як хтось інший міг взяти на себе мою провину. Однак в історії є ціла низка випадків, коли хтось помер замість іншої людини або взяв на себе її покарання.

Перед початком судового процесу журналісти з’ясували, що суддя та обвинувачений — однокурсники. Тому зал суду був переповнений цікавими. Що ж зробить суддя? Судовий процес відбувався цілком за правилами. Вирок передбачав значний штраф. Оскільки заздалегідь було відомо, що засуджений не зможе його сплатити — йшлося про розтрату — судові пристави вже були готові заарештувати його. Знявши мантію, суддя підійшов до свого друга й запитав: „Ти ще віриш, що я твій друг?“ У відповідь — гнівний погляд. Суддя продовжив: „Щойно я був твоїм суддею. Як суддя, я не міг вчинити інакше. Як суддя, я мушу винести справедливий вирок. Але тепер я хочу показати тобі, що я твій друг“.“

На очах у свого друга він виписав чек на ту велику суму, до якої щойно засудив його. Для судді це було великою фінансовою жертвою. Він простягнув чек засудженому. Той, соромлячись, вагався, чи приймати його. Зрештою він з вдячністю та довірою прийняв чек від свого друга, судді. Вже як вільна людина він зміг покинути суд разом зі своїм другом. Вирок не було виконано. Покарання сплатив хтось інший. Коли борг сплачено, більше нічого платити не треба.

Ісус Христос є нашим Суддею, згідно з Ів. 5:22. Суддя всього світу винесе справедливий вирок. Він любить тебе і хоче бути твоїм другом. (Рим. 5:10; Ів. 15:14) Завдяки своїй любові Він готовий заплатити за тебе. Завдяки Своїй жертві Він здатний це зробити. Якщо ти прагнеш Його дружби і з вдячністю та довірою приймеш Його пропозицію, Він також заплатить за тебе, і вирок не буде виконано. (Ів. 5:24)

Тоді й ти зможеш разом зі своїм хлопцем жити як вільна людина „піти додому“. (Ів. 14:1–3)

Довіряючи йому, я віра.

Начальник в’язниці запитав: „Що мені робити, щоб спастися?“ Відповідь була такою: „Повір у Господа Ісуса, і ти та твій дім спасетеся!“ (Ді. 16:30–31)

Отже, все залежить від віри в Ісуса Христа.

На жаль, значення слова ‘вірити’ сьогодні дуже розмилося. Німецьке слово ‘glauben’ походить від давньоверхньонімецького ‘geloben’ і означає: ‘присягати комусь або довірятися тому, кого любиш’. Оскільки це так важливо, я хотів би трохи детальніше пояснити це.

„Якщо ти кажеш: “Я вірю в Бога“. Якщо ти переконаний, що існує живий Бог, то це дуже цінно. Але сама по собі ця віра ще не є спасительною» (Як. 2:19) Давайте просто назвемо це ‘Розумова віра’.

Дехто молиться перед операцією або в іншій скрутній ситуації. Це добре. Назвемо це, скажімо, ‘Віра з відчаю’. Розумова віра — це добре. Віра, що виникає у скруті, завдяки якій ми переживаємо Божу любов, — це теж добре. Обидві вони є складовими спасительної віри. Але розумова віра та віра, що виникає у скруті, разом ще не становлять спасительної віри.

У разі повної або рятівної віри, як це розуміється в Біблії, суть полягає в тому, що я себе Довіртеся Ісусу Христу.

ПРИКЛАД СПРАВЖНЬОЇ ‘ВІРИ’:

Лікар кохає молоду жінку. Він хотів би одружитися з нею. Молода жінка переконана, що цей чоловік — чудова людина і видатний лікар. (Це відповідає вірі розуму). Їй потрібна операція на апендициті. Тож у скруті вона просить лікаря про допомогу. (Це відповідає вірі з відчаю).

Лікар, безперечно, радіє тому, що молода жінка має про нього гарну думку. Він також із задоволенням готовий провести операцію. Молода жінка тепер є його пацієнткою. Але якщо це все, то йому цього, безперечно, замало. Він кохає цю молоду жінку і хоче одружитися з нею. Якщо вона відповість йому взаємністю, то спочатку пролунає попереднє ‘так’ під час заручин, а потім — остаточне ‘так’ на весіллі. У той момент, коли вона скаже йому «так» на спільне життя, вона навіть йому доручено. (Це відповідає спасительній вірі).

Це приклад наших стосунків з Ісусом Христом. Ми чуємо про Нього або читаємо про Нього, і в якийсь момент просимо Його про допомогу. Багато хто зупиняється на цьому етапі і залишається Учні Ісуса, замість того, щоб вступити до найкращого союзу, який тільки існує: особисті любовні стосунки. Його любов, яку ми пізнаємо через Біблію та досвід спілкування з Ним, спонукає нас дедалі більше довіряти Йому. Ми звертаємося до Нього в особистій молитві (це відповідає заручинам). Коли ми краще пізнаємо Його та більше довіряємо Йому, ми віддаємо Йому своє життя. Ми говоримо «ТАК» весіллю (весілля відповідає біблійному хрещенню).

Біблія порівнює стосунки з Христом із шлюбом

У ту мить, коли молода жінка з любові та довіри сказала лікарю ‘так’ на все життя, вона стала його дружиною. Так само і ми стаємо близькими друзями Ісуса або дітьми Божими в ту мить, коли даємо Йому повне, зобов’язуюче ‘так’ на все наше життя.

„Хто має Сина, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя“.“ (1 Ів. 5:12)

„А тим, хто прийняв Його, Він дав право стати дітьми Божими…“ (Ів. 1:12)

З цього моменту ми маємо нове життя. Якщо ми залишатимемося у цій зв’язку з Богом, то під час другого приходу Ісуса ми воскреснемо до вічного життя.

Шлюб — це дуже вдала аналогія для наших стосунків із Богом. Біблія використовує цей образ, наприклад, у Посланні до Ефесян 5:22–33.

Слова «так» на весіллі багато чого змінюють. Жінка, як правило, бере прізвище чоловіка. Обоє залишають рідні домівки, облаштовуються у спільній оселі й відтепер ведуть спільне життя. Так само і з Ісусом Христом. Якщо ми сказали Йому «так», то хочемо жити з Ним. Тоді ми із задоволенням читаємо Його любовний лист — Біблію, із радістю розмовляємо з Ним — у молитві, радіємо, що Він щодня знаходить для нас час — так званий час молитви чи тиші — і що Він хоче щотижня проводити з нами цілий день — суботу та богослужіння. Нам приносить радість будувати життя разом з Ним — співпрацюючи в громаді та місії. І колись ми зможемо отримати найбільшу спадщину, яка тільки існує: вічне життя в Царстві Божому.

Ще кілька слів про добрі справи. Основна помилка людей полягає в тому, що вони вважають, ніби Біблія вчить, що вічне життя треба заслужити.

ЯКЕ ЗНАЧЕННЯ МАЮТЬ ДОБРІ СПРАВИ?

Давайте ще раз прочитаємо Ефесян 2:8–9, а також 10-й вірш (переклад Менге): „Бо ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас (тобто не завдяки вашим заслугам) — ні, це Божий дар — не через діла, щоб ніхто не хвалився. Бо ми є Його творінням, створені в Христі Ісусі для добрих справ, які Бог заздалегідь приготував (для яких Бог заздалегідь нас підготував), щоб ми могли жити згідно з ними.“

Ми спасаємося не завдяки добрим справам, а завдяки Божій благодаті, без жодних заслуг з нашого боку. З того моменту, як ми отримали спасіння завдяки нашій вірі в Ісуса Христа, ми перебуваємо в нових стосунках з Ним. Він подарував нам нове, змінене життя. Для цього нового життя Він підготував для нас добрі справи, щоб ми їх виконували.

Тепер ми хочемо порадувати Ісуса, висловити Йому свою любов і вдячність. А Він дарує нам силу для нового життя. Дозвольте мені сказати так: Добрі справи не є умовою нашого спасіння, а є його плодом.

Повернімося ще раз до прикладу шлюбу.

Молода жінка не вийде заміж лише тому, що молодий чоловік подарував їй квіти. Але якщо вони кохають одне одного, квіти можуть бути знаком кохання.

Якщо двоє перебувають у шлюбі, чоловік дає дружині гроші на господарство. Чи є це добрим вчинком? Дружина готує їжу для чоловіка та доглядає за його костюмами. Чи є це добрими вчинками?

Ніхто не вважатиме це добрими вчинками, завдяки яким можна заслужити шлюб. Адже вони вже одружені. Це цілком природний наслідок їхніх любовних стосунків.

Дозволь мені коротко підсумувати: Ми отримуємо нове життя, вступаючи у тісні довірчі стосунки з Ісусом Христом.