„І сталося так, що він перебував у одному місці й молився. Коли він закінчив, один із його учнів сказав до нього: “Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчав своїх учнів». А він сказав до них: «Коли молитеся, кажіть: Отче! Нехай освятиться Ім’я Твоє. Нехай прийде Царство Твоє. Хліб наш насущний дай нам щодня, і прости нам гріхи наші, бо й ми прощаємо всім, хто проти нас завинив. І не введи нас у спокусу».“

Першим основним акцентом Ісус називає зразкову молитву за наші особисті потреби. Ми називаємо її „Отче наш“. Вона містить лише шість прохань. (У тексті за Матвієм далі йде ще одне пояснення.) Це свідчить про те, що наші стосунки з Богом цілком можуть бути позначені проханнями.

У першій групі з трьох прохань у центрі уваги перебуває Бог. Він має бути першим у наших молитвах. «Нехай освятиться Ім’я Твоє» — це означає, що я поважаю й шаную Бога, поклоняюся Йому, а також налагоджую й плекаю з Ним глибокі стосунки.

Коли я прошу Бога, щоб Його воля здійснилася на землі, це нагадує мені про мою власну готовність робити те, чого Він бажає. Божа воля має втілитися в моєму житті. Ми можемо навіть просити: „Господи, даруй мені завжди тверду волю, щоб я охоче робив усе, чого Ти бажаєш“. (Послання до Євреїв 13:21)

І коли ми молимося: „Нехай прийде Царство Твоє“, — то це прохання закликає нас підготуватися до цієї події та зорієнтувати наше повсякденне життя на друге пришестя Ісуса. Тож ми також хочемо докласти зусиль, щоб багато інших людей дізналися про цю велику подію, аби й вони могли до неї підготуватися.

Друга група з трьох прохань стосується трьох важливих сфер нашого особистого життя: забезпечення, прощення, спокуса.

1. Забезпечення: „Хліб наш насущний дай нам щодня“. Тут ми знову помічаємо, що наше життя налагоджене на 24-годинний день. У інших роздумах ми вже зазначали, що цей принцип стосується не лише фізичної, а й душевної та духовної сфери, адже у 2 Коринтян 4:16 сказано, що внутрішня людина оновлюється з дня на день.

Коли Ісус говорив про прохання про хліб насущний, він, безсумнівно, мав на увазі наше основне забезпечення всім необхідним для життя.

2. Прощення: Наступне прохання в цій зразковій молитві свідчить про нашу постійну залежність від Божого прощення. Водночас воно закликає нас бути готовими прощати. „Прости нам, бо й ми прощаємо всім, хто нам винен“. Хто не хоче пробачити всім усе, як він може очікувати прощення для себе? Тут ми чітко бачимо, що ця безумовна готовність прощати можлива лише тоді, коли ми постійно черпаємо Боже прощення для себе і просимо про Його силу — силу Святого Духа. Своїми силами ми взагалі не можемо пробачити кожному все! Боже прощення — це перший крок до того, щоб ми, зміцнені Його любов’ю та благодаттю, могли пробачити образи, завдані іншими, і знову й знову віддавати Йому їхню провину, а також нашу власну частку в цьому. Чудово жити без жодного тягаря.

3. Спокуса: Третє прохання в цій групі нагадує нам, що ми постійно наражаємося на спокуси зла. Однак Бог може і хоче вберегти нас від гріха. Дехто вважає, що, оскільки ми грішники, то мусимо й надалі грішити, тобто порушувати Божі заповіді любові та завдавати шкоди собі й іншим. Ні! Ісус є не лише Спасителем, що прощає гріхи, але й прийшов, щоб врятувати Свій народ від гріхів. Він хоче вберегти нас від гріха через життя у тісному контакті з Ним.

Іоанн пише: „Хто залишається в Ньому, той не грішить“. (1 Івана 3:6) „Ми знаємо, що той, хто народжений від Бога, не грішить (= не залишається у гріху), але той, хто народжений від Бога, той зберігається Ним, і злий не торкнеться його“. (1 Івана 5:18)

З цих шести прохань ми бачимо, що у нас є чудовий Небесний Отець, який прагне піклуватися про нас у всіх сферах життя. Давайте запам’ятаємо, що в «Отче наш» ми молимося про наші стосунки з Богом та про наші особисті потреби. Тож цілком правильно, коли ми спочатку молимося за себе.

У другому ключовому уривку — Лука 11:5–8 — Ісус вчить нас молитися за інших.

„І він сказав їм: Якщо хтось із вас має друга і піде до нього опівночі та скаже йому: “Дорогий друже, позич мені три хліби, бо до мене завітав друг у дорозі, а я не маю чим його пригостити“, — а той, що всередині, відповів би: „Не турбуй мене! Двері вже зачинені, і я з дітьми вже лягли спати; я не можу встати й дати тобі нічого». Кажу вам: навіть якщо він і не встане, щоб дати йому щось, бо той його друг, то все одно він встане через його настирливість і дасть йому стільки, скільки йому потрібно».“

На Сході раніше люди часто подорожували вночі, оскільки вдень було занадто спекотно. Ми не знаємо, чому гість прибув до свого друга аж опівночі. У будь-якому разі господар не був готовий до візиту — як соромно, як соромно! На Сході гостинність цінується понад усе!

Тому він іде до свого сусіда і каже: „У мене немає нічого, що я міг би йому запропонувати“. Він просить свого сусіда-друга не для власних потреб, а щоб нагодувати й забезпечити свого гостя. Ісус вчить нас заступатися за інших. Ми маємо просити, щоб мати змогу давати. Таким чином Ісус одразу ж порушує важливе питання: у нас немає нічого, що ми могли б дати нужденному. Але у нас є друг — Ісус — який має все, що потрібно.

Це нагадує мені сцену з 2-ї книги Хронік, 20-го розділу. У ті часи правив Йосафат, дуже віруючий цар. На його країну, Юдею, напало могутнє військо. Йосафат молиться: „… у нас немає сили проти цього великого війська, … ми не знаємо, що робити, але наші очі звернені до Тебе“. (вірш 12) Іншими словами: ми абсолютно безпорадні. У нас нічого немає. Як відповів Бог на цю молитву? „Не бійтеся й не лякайтеся цього великого війська, бо не ви воюєте, а Бог“. (вірш 15) І як закінчилася ця війна? „… коли вони почали дякувати й славити, Господь наслав на ворогів засідку, і вони були розбиті“. (вірш 22)

Чого вчить нас Ісус про заступництво?

1. Ми не можемо самостійно подолати цю скруту, навіть не можемо по-справжньому допомогти.

2. У нас є друг, у якого є все необхідне.

Однак у цій притчі цей друг спочатку не хоче допомагати. Звісно, це не стосується Бога — Бог хоче допомогти. Але ми маємо навчитися, що наші молитви не завжди вислуховуються одразу. Там, де Лютер перекладає, що друг зрештою допомагає через „нахабне наполягання“, в англійських перекладах стоїть „persistence“, тобто через його наполегливість і витривалість. Гадаю, цей термін краще відображає суть. Ми ні в якому разі не повинні звертатися до Бога „нахабно“ у негативному сенсі, але маємо робити це „без удаваної сором’язливості“. Ісус вчить нас тут наполегливості у наших проханнях за інших. І результат заступництва, зрештою, є повним успіхом: чоловік у притчі отримує достатньо їжі, щоб нагодувати свого несподіваного гостя. Бог вислуховує наші молитви і бажає, щоб ми молилися. І — „Чим серйозніше й наполегливіше ми молимося, тим тіснішою стає наша духовна єдність із Христом“.“ «Притчі Христа», с. 109

У книзі «40 днів — роздуми та молитви для підготовки до другого пришестя Ісуса» Денніса Сміта та у книзі «Наповнені Духом співробітники Ісуса» Гельмута Гаубейля пропонується, щоб під час вивчення цих текстів протягом цих 40 особливих молитовних днів ми інтенсивно молилися за п’ятьох людей, до яких ще не дійшла віра, та налагоджували з ними контакт, щоб ми могли своїм життям свідчити їм про любов Ісуса і допомогти їм розпочати віру в Нього. Ми можемо молитися за цих п’ятьох дорогих людей самостійно або запросити до цього партнера по молитві.

До цього моменту вчення Ісуса стосувалося наших особистих прохань та нашого заступництва за інших. На завершення Ісус хоче підбадьорити нас, запевнивши, що ми можемо просити про все, що є „в Його ім’я“, тобто відповідно до Його волі. Він чітко пояснює нам, що наші молитви будуть почуті.

У третьому основному розділі та останній частині настанов Ісуса щодо молитви ми читаємо у Євангелії від Луки 11:9–13.

„І я також кажу вам: просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять. Бо хто просить, той отримує; хто шукає, той знаходить; а хто стукає, тому відчинять. Хто з вас, будучи батьком, якщо син попросить у нього рибу, дасть йому замість неї змію? Або, якщо він попросить яйце, дасть йому замість нього скорпіона? Тож якщо ви, які є злі, можете давати своїм дітям добрі дари, то наскільки більше Отець Небесний дасть Святого Духа тим, хто просить Його!“

Ісус — майстерний вчитель. Він повторює свій урок, використовуючи інші образи та поняття. Просіть, шукайте, стукайте. Потім у 10-му вірші він пояснює необхідність прохання: „Бо хто просить, той отримує“. Він не каже: „Попросіть лише один раз, і вам буде дано“. Він закликає нас: «Просіть!» «Притчі Христа», с. 108

У Посланні Якова 4:2 нам сказано: „Ви не маєте, бо не просите“.“

Під час молитви ми не просто читаємо Богові заздалегідь підготовлений вірш. Натомість ми просимо про конкретні речі, необхідні нам для життя. І отримуємо їх завдяки нашим проханням. А якщо хтось досі не переконаний у необхідності — а також у чудовій можливості — просити Бога, то ось ще два приклади з повсякденного життя. Якщо наші діти просять рибу, ми не даємо їм змію. А якщо дитина хоче яйце, ми не кладемо їй у руку скорпіона. Коли наші діти просять нас про щось, вони завжди отримують щось добре, що їм допоможе. Батьки ніколи не дають своїм дітям отруту і не виконують їхніх необдуманих бажань, які могли б їм зашкодити. І якщо навіть грішні люди поводяться так, то наскільки ж більше це стосується нашого Небесного Отця.

Однак, молячись за інших людей, ми маємо пам’ятати про одне: Бог нікого не примушує до навернення і ніким не маніпулює. Проте у своїй нескінченній мудрості Він може привести когось до зміни шляху. Як саме Він це робить, ми не знаємо, як і скільки часу для цього знадобиться.

І таким чином Ісус підвів нас до кульмінації свого вчення: „Якщо ж ви, які є злі, можете давати своїм дітям добрі дари, то наскільки більше Отець Небесний дасть Святого Духа тим, хто просить Його!“ (вірш 13) (грец. просити постійно, просити щодня.)

Чому Ісус обрав Святого Духа як кульмінацію свого вчення? Як це виглядало в його житті? „Щоранку він розмовляв зі своїм Небесним Отцем. Щодня він отримував від Нього нове хрещення [наповнення] Святим Духом“.“ «Притчі Христа», с. 103 – „Ісус хоче зробити те саме для тебе, якщо ти попросиш Його про це. Він бажає щоранку дарувати тобі Святого Духа — як підготовку до нового дня“.“ «40 днів», Денніс Сміт, с. 7 Оскільки Ісус, завдяки силі Божій — силі Святого Духа — щодня міг успішно долати труднощі і хоче робити це також для нас, він зробив це прохання центральним моментом свого навчання молитві.

Найвищий дар Божий, який несе в собі всі інші дари, — це Святий Дух. І якщо ми хочемо, щоб наші прохання та наші молитви за інших були почуті, то під час молитви ми маємо бути наповнені Святим Духом. Боже Слово говорить: „Моліться у Святому Дусі“ (Юда 20).

Нам необхідно щоранку заново присвячувати себе Богові — усім, чим ми є і що маємо. Таким чином ми плекаємо наші основоположні стосунки з Ісусом. Це означає, що ми з радістю знову довіряємося Йому: „Господи, я віддаю себе Тобі — усім, чим я є і що маю“. Це означає, що я слідую за Богом у всьому і слухаюся Його, а також усуваю всі перешкоди, наприклад, непрощені образи, злобу, самозвинувачення, ворожість, гріховні бажання тощо.

А інше важливе щоденне прохання полягає в тому, щоб ми у вірі наповнювалися Святим Духом. Найкраще це відбувається завдяки обітницям, у яких Бог пообіцяв нам Святого Духа: наприклад, у Євангелії від Луки 11:13. Це позитивно змінить наше життя, і наші молитви будуть набагато частіше вислухані. Адже завдяки єдності зі Святим Духом ми також розуміємо, про що і як нам молитися, а також що саме може перешкоджати нашим молитвам. Гадаю, ми вдячні Ісусу за те, що Він звернув нашу увагу на ці три основні аспекти, хоча в молитві ми ніколи не перестаємо вчитися.

Ісус вчить нас, що через наші прохання ми шукаємо зв’язку з Богом і молимося про свої особисті потреби. Крім того, Він вчить нас молитися за інших — у впевненості, що наші прохання будуть почуті нашим Небесним Отцем, якщо ми живемо у тісному зв’язку з Ісусом і наповнені Святим Духом. „Ми маємо молитися не лише в ім’я Христа, а й під впливом Святого Духа“.“ «Притчі Христа», с. 110 „Святий Дух хоче відкрити тобі божественні речі та наповнити ними твоє слухняне серце як життєвою силою“.“ «Притчі Христа», с. 112

Як ви думаєте, чому Ісус обрав прохання про Святого Духа як завершення та кульмінацію свого навчання молитві?

Святий Дух — це найбільший дар, який Господь Ісус міг дати своїм учням. Це Його найвизначніший дар, дар серед усіх дарів.

Завдяки Святому Духу Ісус живе в нас (Івана 14:16–18; Ефесян 3:16, 17). Лише завдяки Святому Духу підтримується зв’язок між Ісусом і нами. Він хоче жити Своїм переможним життям у нас через Святого Духа, щоб і ми стали переможцями. Святий Дух є основою радісного, привабливого та плідного християнського життя. Ефесян 3:16 і далі показує нам: Бог зміцнює нас через Святого Духа у внутрішній людині. Завдяки цьому Христос живе в нашому серці. Він розкриває Свою сутність у нас: плід Духа. Цей шлях — це шлях до повноти Божої (Івана 10:10; Ефесян 3:19; Колосян 2:10).

Я знайшов чотири великі обіцянки щодо життя у Святому Дусі та чотири доручення — або Божі настанови — жити у Святому Дусі:

Обіцянки щодо Святого Духа

• Лука 11:13: Просіть про Святого Духа; Він є даром.
• Іоанна 7:37: Якщо ми прагнемо Святого Духа, то зможемо пити від Ісуса = Він втамовує нашу тугу за Богом, за щастям
• Іоанна 7:38, 39: Якщо вірити в Ісуса, то з нас потечуть струмені живої води.
• Діяння апостолів 5:32: Слухатися Святого Духа. Коли ми слухаємося Бога, Він може і хоче наповнити наше життя рясними благословеннями.

Чотири настанови або заповіді Бога

• Діяння Апостолів 2:38: Покайтеся, нехай вас охрестять… і ви отримаєте прощення гріхів та дар Святого Духа.
• Галатів 5:16: Постійно живіть за Духом — тоді ми отримаємо захист від гріха
• Ефесян 5:18: Наповнюйтеся Духом — Господь бажає, щоб ми зростали у Святому Дусі у своєму житті.
• Юда 20: Моліться у Святому Дусі. — Це приведе до повноцінного молитовного життя, сповненого численних відповідей на молитви.

Що означає заповідь Господа про те, що ми маємо жити у Святому Дусі?

Кажуть, що з Його допомогою це дійсно можливо. Е. Г. Уайт каже: „Що б Господь не наказав нам робити, це можна здійснити в Його силі. Усі Його доручення водночас є джерелом сили“. («На службі Христу», с. 315, видавництво «Advent-Verlag»). Отже, це означає, що коли Бог щось наказує, то з Його допомогою я дійсно можу це зробити.

Коли Бог щось наказує, це свідчить про те, що Він так визначив. Це нагадує нам Псалом 99:4. Там про Бога сказано: „Ти визначив, що є правильним“. Бог, Творець, встановив критерії. Він визначив, яким чином ми можемо підтримувати зв’язок із Ним: контакт виникає лише через Святого Духа. Лише завдяки постійному життю у Святому Дусі цей зв’язок зберігається. Це означає, що щоразу, коли я відхиляюся від шляху, визначеного Богом, я щось втрачаю — виникає шкода!

Якщо Бог наказує мені жити у Святому Дусі, тобто бути тісно пов’язаним із Ним, — а я відмовляюся від цього, ігнорую це або не маю на це бажання, — то я відокремлююся від Бога і „грішу“! Таким чином я виходжу з-під Божого захисного покрову і наражаюся на небезпеку!

На завершення наведу цитату з Е. Г. Вайт: „Твоє серце має бути сповнене прагненням до Бога, живого Бога. [Якщо наше прагнення є недостатнім, ми можемо молитися про це прагнення, а за потреби — навіть щодня (Івана 7:37).] Життя Христа доводить, на що здатна людина, коли вона стає учасником божественної природи. Усе, що Христос отримав від Бога, можемо мати й ми. Тому: проси й бери! Вимагай для себе всього, що Бог обіцяв, з непохитною вірою Якова та непоступливою витривалістю Іллі‘.“ «Притчі Христа», с. 112

Щоб нам було легше довіряти нашому Небесному Отцю, Він дав нам важливу допомогу. Ми називаємо це „молитвою з обітницями“. „Вилучити обітниці Божі з Його Слова — це все одно, що зняти сонце з неба. … Бог вклав обітниці у Своє Слово, щоб спонукати нас вірити Йому“ (Е. Г. Уайт, ML 338, 2–3). Молитва з обітницями дуже добре й практично пояснена у книзі «Кроки до особистого пробудження», розділ 5.

Основні тексти для молитви з обітницями

1 Івана 5:14, 15 (переклад Менга): „І ось у чому полягає та радісна впевненість, яку ми маємо щодо Нього (тобто щодо Бога): якщо ми просимо Його про щось згідно з Його волею, Він вислуховує нас. І якщо ми знаємо, що Він вислуховує всі наші прохання, то ми (одночасно) знаємо, що прохання, які ми висловили Йому, вже виконані“.“

2 Петра 1:4: LU: „Завдяки цьому [тісному зв’язку з Ісусом] нам даровані дорогоцінні й найвеличніші обітниці, щоб ви через них стали учасниками божественної природи, уникнувши згубних пожадливостей цього світу“.“

Досвід, здобутий завдяки молитві з обітницями

Пастор із США та колишній керівник відділу асоціації написав 26 червня 2017 року: „… Я тричі прочитав книгу “Кроки до особистого пробудження“. Я ніколи не думав, що знайду такі нові уявлення про молитву. Молитва, що ґрунтується на Божих обітницях. За цей час Бог подарував мені в житті перемоги, які я ніколи не вважав можливими». Ф. С.

Цей пастор знову написав 25 липня 2017 року: „Відтоді, як я почав читати цю книгу (я прочитав її шість разів, дотримуючись порад, наведених у ній), і навчився молитися, спираючись на обітниці, моє життя змінилося. … Господь підказав мені підготувати проповідь для табірного зібрання про нашу найбільшу потребу: ‚Освіжаючі дощі Духа Божого‘. За всі ті роки, що я присвятив служінню Богу, я ще ніколи не відчував силу Святого Духа так, як вона зараз зворушила 3 000 учасників у цьому залі. – Моя дружина помітила в мені повну зміну. Я сам теж здивований собою“. Ф. С., скорочено