„Тоді я сам стану джерелом вашої радості.“ (Ісая 58:14, GNÜ)

Якщо сам Бог є джерелом нашої радості, то ми маємо натхненну, захоплюючу, цінну, міцну і чудову віру. Я можу лише від щирого серця подякувати за те, що маю змогу жити цією вірою. А у тебе теж так?

Основою християнської віри є сам живий Бог, Творець неба і землі.

З точки зору Бога ми всі — грішники. Покаранням за наш гріх є вічна смерть. Ісус у своїй любові пропонує мені взяти це покарання на себе замість мене і дарувати мені Свою праведність. Цей обмін відбувається, коли я довіряю Ісусу Христу і повністю віддаюся Йому.

У мені зростає сильна прихильність до цієї людини. Між нами виникають особисті стосунки, пов’язані з любов’ю та вдячністю. Особисті стосунки з Христом — це серцевина нашої біблійної віри.

Ці особисті стосунки з Христом визначають не лише мою радість, силу та мотивацію у вірі, а й моє спасіння.

У 1-му Посланні Івана 5:12 сказано:

Як ми можемо „мати“ Сина Божого?

Як „завоювати“ жінку чи чоловіка? Встановивши цілком конкретні особисті та серйозні стосунки надійшло і після цього залишайся тут. Метою християнської віри є відновлення особистих стосунків з Богом, які були порушені гріхом. Маючи такі стосунки з Ісусом Христом, я маю їх також із Отцем і Святим Духом (Івана 14:15–26).

„Час — це той матеріал, з якого зроблене життя“ (Бенджамін Франклін). Кохання залежить від часу. Не існує ні дружби, ні любовних стосунків, для розвитку та підтримання яких не потрібен час. Стосунки можуть залишатися живими лише тоді, коли обидві сторони постійно знаходять час одне для одного.

Субота — це найвизначніший і найцінніший час для зміцнення моїх стосунків із Богом. Це пов’язано з поняттям „святий“. Як щось стає святим? Завдяки Божій присутності. Кожної суботи Бог прагне дати нам найкраще від Себе, а саме — Саму Себе, Свою присутність.

Субота має й інші важливі завдання, але вони реалізуються лише частково, якщо відсутні особисті, глибокі стосунки з Богом.

Субота, серед іншого, показує мені, що Ісус щотижня приділяє мені цілий день. Він бажає, щоб ми дотримувалися суботи, щоб завдяки цьому ми мали час для Нього. З нашої тісної близькості з Ісусом у суботу випливає щоденне коротке спілкування під час особистої молитви. Завдяки суботі та щоденній молитві спілкування з Ісусом проникає в мій тиждень, у моє сімейне життя та повсякденну роботу.

У особистих стосунках, як правило, йдеться про чотири питання:

Що Біблія говорить про першу особу, тобто про нас, людей — про тебе і мене?

„Серце — це річ, що то бунтує, то зневірюється;“ (Єремія 17:9)

Апостол Павло так описав свою сутність до того, як віддав себе Христу:

„Адже я знаю, що в мені, тобто в моїй плоті, не мешкає нічого доброго!“ (Римлянам 7:18)

Хто ця друга людина?

Слово Боже показує нам, що Бог є особистісною істотою. Ми створені за образом Божим. Це вказує на подібність між Богом і людиною. І там сказано, що Бог і людина Спілкування один з одним могли мати. Ми звернені до живого Бога і поклоняємося особистому Богу не лише словами молитов і піснями хвали, а й усім, що ми думаємо, бажаємо, говоримо і робимо.

Оскільки Христос є всемогутнім Творцем (Івана 1:1–3, 14; Євреїв 1:2 та ін.), Він також має владу над усім створеним (Матвія 28:18). Він є Правителем. Усе належить ЙОМУ. ВІН є великим Власником. Навіть ти й я — ми належимо ЙОМУ. Ми — Його створіння.

Оскільки наш Творець Ісус набагато вищий за нас, а ми, як Його створіння, залежимо від Нього, у наших стосунках існує своєрідний „перепад“: Він — Учитель, а я — учень; Він — Господь, а я — слуга. Але оскільки Він дуже мене любить, ця залежність від Нього не є проблемою. Навпаки, ми відчуваємо в цьому багато переваг і чисту радість. У цих стосунках ми навіть можемо бути „друзями Ісуса“. Ісус сказав своїм учням:

„Ви — мої друзі.“ (Івана 15:14) Між друзями панує взаємна повага. Друзі радіють один одному. Вони із задоволенням проводять час разом, допомагають один одному, захищають один одного. Саме цього ми прагнемо, і цього ж хоче наш великий Бог! Дружба завжди виникає добровільно. Не можна змусити когось стати другом. Бог теж не змушує. Стосунки з Богом — це найвищі стосунки, які ми можемо мати. Вони ґрунтуються на жертві Ісуса за мене і є стосунками довіри та любові, в яких Бог зробив перший крок, а людина на це відповідає.

Як можна вступити в ці стосунки?

„А тим, хто прийняв Його, Він дав право стати дітьми Божими — тим, хто вірує в Його Ім’я… тим, хто народився від Бога.“ Іоанна 1:12, 13

Наші стосунки з Христом виникають завдяки прийняттю Ісуса як Господа і Спасителя у молитві відданості. Цей початок приналежності до Нього публічно оголошується та підтверджується символічним обрядом хрещення.

(Покрокові інструкції щодо цієї молитви передачі наведено в Послання до Андреаса № 13: Насолоджуйся життям.)

Я бажаю кожному, хто хоче укласти союз з Ісусом через хрещення, спочатку „період заручин“. У цей час зростають довіра та любов, а також можна краще пізнати решту родини. „Період заручин“ допомагає нам згодом із твердим внутрішнім переконанням, щирою довірою та великою радістю вступити в ці глибокі любовні стосунки з Ісусом, адже вони змінять наше життя на цьому світі. До цього ми повинні добре підготуватися.

(Питання біблійного хрещення детально розглядається в Послання до Андреаса № 20: Прийміть хрещення.)

Щодня оновлюючи та підтверджуючи свою відданість Ісусу, повністю довіряючи Йому та виконуючи те, що Він мені каже і що Він наказав у Своєму Слові.

Ми налаштовані на 24-годинний ритм. Ми щодня їмо, щодня п’ємо, щодня рухаємося і щодня спимо. Слово Боже говорить: «Внутрішня людина оновлюється день у день» (2 Коринтян 4:16).

Це включає наші спільні молитви, а також читання Біблії чи прослуховування духовних лекцій та проповідей. Звісно, до цього належать і наші думки та бажання, і наші слова та вчинки у повсякденному житті! Ми з радістю будемо говорити про Ісуса і своєю любов’ю до інших людей, словами та вчинками, свідчитимемо про те, що ми є Його послідовниками та дітьми. Спілкування з іншими дітьми Божими також є частиною цієї „програми оновлення“. У цьому велику роль відіграє субота.

Згідно з 5-ю книгою Мойсея, 5-м розділом, субота є знаком визволення з єгипетського полону.

Це означає: Христос і сьогодні має ту саму владу та силу, завдяки яким Він може визволити нас із рабства гріха та привести до Царства Божого!

Що саме наш Господь хоче нам особливо дарувати через суботу — а саме Свою спільноту — і на що слід звернути увагу в цьому контексті, показує нам наш основний уривок з книги Ісаї 58:13а (GNÜ):

„Дотримуйтесь суботи як дня, що належить мені!“

Цей день належить Богу, а не нам! Бог обіцяє нам, що якщо ми будемо дотримуватися Його права власності на суботу, „тоді я сам стану джерелом вашої радості; я допоможу вам перемогти всі перешкоди“. Хіба це не надзвичайні дари від Бога?

Далі в тексті йдеться:

„Шануйте цей день як день радості!“

Тут йдеться не про якісь розваги, покликані приносити задоволення та відволікання. Ні, сам Бог хоче бути джерелом нашої радості! Ця глибока внутрішня радість, радість у Господі, пронизує все наше життя, коли ми її маємо.

Спілкування з Христом у суботу має бути головною „заправною станцією“ нашого життя, з якої наше життя наповнюється силою, радістю та любов’ю. І завдяки суботі сила та радість мають осяяти все наше життя!

Чи розуміємо ми, який зв’язок має субота з нашими особистими стосунками з Богом, з Христом?

Він хоче поділитися з нами своєю сутністю, своєю любов’ю, своїм спокоєм, своїм миром і своїми діями.

Але Він може подарувати нам Свою присутність лише тоді, коли ми подаруємо Йому нашу повна, беззастережна увага присвятити. Якісне спілкування з Богом неможливе, якщо ми водночас займаємося чимось іншим і постійно відволікаємося.

Ця глибока єдність із Христом — найцінніше, що є у цьому світі. Від неї залежить буквально все. А субота, яку ми повністю присвячуємо Богові, дає простір для цього особливого часу. Вона є основою стосунків між Господом і Його дітьми. Якщо ми радіємо суботі, бо маємо любовну єдність з Ісусом, то ми сприймаємо суботу не як обов’язок, а як потребу та радість.

Тут виникає цілком практичне питання.

Що є доречним у цей день? Чого мені слід утриматися? Які принципи допоможуть мені у різних ситуаціях прийняти правильне рішення?

Ми, адвентисти сьомого дня, не хочемо складати якийсь перелік правил. Але ми бачимо в Біблії деякі настанови, які допомагають нам, коли ми застосовуємо цей принцип до наших сучасних ситуацій. Що говорить нам Господь?

Заповідь про суботу починається зі слів:

„Пам’ятай про день суботній, щоб освятити його.“ (Вихід 20:8)

Таким чином Бог каже нам: «Плануй заздалегідь суботу і весь тиждень з нетерпінням чекай на цей день разом зі Мною. Склади свій розклад на весь тиждень так, щоб добре підготуватися до суботи. Тоді ти зможеш провести цей день зі Мною, не відволікаючись».

Коли я присвячую цей день Богу, я освячую його. Освячувати — це означає для Бога відокремлювати. Мета суботи полягає в тому, щоб присвятити її Богові, віддати її в розпорядження Бога, провести цей час разом з Ним. Але це лише одна частина поняття „освятити“. Друга частина — присутність Бога — неодмінно є її невід’ємною складовою!

Чим став святим палаючий кущ? Чим став святим храм? Чим стає святим субота? Присутністю Бога, спілкуванням з нашим Господом. Отже, вже в першому реченні заповіді про суботу ми бачимо, що її головна мета — спілкування з Богом.

П’ятниця — це особливий день підготовки. У Біблії її називають День підготовки.

Це, зокрема, означає, що ми маємо підготувати відповідний одяг для суботи та богослужіння. Слово Боже говорить у 1 Тимофія 2:8–10 та
1 Петра 3:3–4 звертається, зокрема, до жінок, „щоб вони одягалися пристойно, виявляючи скромність і стриманість“ (ELB). Це пов’язано з тим, що вигляд жінки часто викликає у чоловіка візуальний потяг. Наш Бог хоче, щоб жінки допомагали чоловікам утримуватися від нечистих думок. Бог хоче, щоб брати могли дивитися на сестер з радісним і чистим серцем. Загальне правило: ніякого недбалого одягу, але й ніякого модного показу! Своїм охайним і вишуканим одягом ми хочемо вшанувати нашого чудового Господа та Його дар — суботу.

Зокрема, з книги Вихід 16:23 ми дізнаємося, що їжу на суботу слід заздалегідь добре підготувати, щоб і жінки могли відпочивати в суботу. І — чому?

Тому що Бог цінує спілкування з жінками так само, як і спілкування з чоловіками, і хоче, щоб воно було саме таким. І тому що для сестер це спілкування є настільки ж важливим, як і для нас, братів.

День відпочинку починається із заходом сонця в п’ятницю і закінчується із заходом сонця в суботу (Буття 1;
3 Мойсей 23:32; Марка 1:32)

Це гарна традиція — розпочинати суботу разом, славлячи Бога співом, молитвою, читанням Святого Письма та розповідями про свої переживання. І так само давайте завершувати суботу.

Коли я проходив стажування в Кемптені в Альгау, у зимові місяці ми збиралися щоп’ятниці в деяких сім’ях, щоб разом зустріти суботу. Ми співали улюблені пісні та ділилися своїми переживаннями про Бога. Це був чудовий час щотижня. На цих зустрічах збиралося 9–10 молодих людей, ніхто не пропускав!

У суботу слід припинити будь-яку діяльність, спрямовану на заробляння на прожиток. У заповіді сказано:
Вихід 20:10 : „Там тобі не треба працювати.“

У 2-й книзі Мойсея 34:21 сказано: „На сьомий день ти повинен відпочивати, навіть у період оранки та жнив“, Тобто заповідь про суботу діє не лише в звичайних умовах, а й у періоди, коли потрібно виконувати особливо нагальні та важливі завдання.

Читаючи Амоса 8:5–7, я звернув увагу на те, що тут йдеться про людей, які вже під час суботи замислюються над тим, як після суботи впоратися зі своїми справами та мирськими турботами. Чи може Бог радіти такому ставленню?

Однак Біблія також дає нам зрозуміти, що існують винятки, наприклад, коли виникає раптова надзвичайна ситуація. Ісус згадує випадок, коли віл впав у колодязь. Втім, якщо віл часто падає в колодязь, то його слід накрити…

Крім того, доречні справи милосердя: звісно, хворих, літніх людей і дітей, навіть тварин можна і слід доглядати. Але навіть ці добрі справи в суботу не повинні затьмарювати головну біблійну особливість суботи, а саме спілкування з Богом і відпочинок. Кожному з нас потрібен суботній день для збереження та зміцнення своїх стосунків з Богом.

Згідно з Євангелієм від Луки 23:50, навіть тіло Ісуса залишилося без догляду в суботу. З цього ми, зокрема, робимо висновок, що в суботу, як правило, не слід проводити похорони.

Крім того, згідно з Євангелієм від Матвія 24:20, Ісус наказав молитися про те, щоб не довелося тікати в суботу. Я думаю, що Бог порадив нам це саме тому, що саме в час втечі ми особливо потребуємо зв’язку з Богом. (Як Бог вислухав цю молитву під час війни римлян проти Єрусалима в 66–70 рр. н. е., докладно описано в Послання до Андреаса № 11: Що сказав Ісус про Єрусалим, своє друге пришестя та кінець світу.)

В Ісаї 58:13 сказано, згідно з Біблія «Гарна новина»: „Не порушуйте суботу подорожами.“ Субота не призначена для подорожей і, багато в чому, не є днем для туристів.

А як щодо харчування в ресторані в суботу? Під час подорожей за певних обставин може виникнути необхідність поїсти в ресторані. Але якщо ми вдома і можемо щось приготувати, то не слід змушувати інших працювати на нас у ресторані.

Субота також не є днем відвідування школи чи участі у заходах з підвищення кваліфікації. У Законі про свободу віросповідання закріплено, що субота має бути днем, вільним від навчання для школярів та студентів; це можна узгодити з директорами чи керівниками.

Чи слід парі святкувати своє весілля в суботу? Більшість весіль вимагають чималої кількості роботи. Це суперечить відпочинку в суботу та безперервному спілкуванню з Ісусом.

Наш Господь майстерно і лаконічно узагальнив свої думки про суботу під час Свого земного життя в Євангелії від Марка 2:27–28: „Субота створена для людини, а не людина для суботи. Отже, Син Людський є господарем і над суботою.“

Суботу встановив Христос для людини. І з якою метою? Насамперед для особливої єдності з самою собою. Хоча субота створена для людини, Ісус залишається Господом суботи Тобто він розповідає, як цей день задуманий для нього. Ця спільнота збагачує наше життя; завдяки їй ми отримуємо тут життя в повноті, а згодом — вічне життя.

Деякі люди вважають, нібито ми хочемо заслужити Царство Боже через святіння суботи. Це було б великою помилкою. Ми спасаємося завдяки Божій благодаті, яку приймаємо з вірою. Субота покликана зміцнити нашу єдність з Ісусом і зробити її ще глибшою. Коли ми присвячуємо його Йому, ми тим самим висловлюємо свою любов, довіру та послух — те, про що ми співаємо в піснях: „Мій Ісусе, я люблю Тебе“ або „Моя найбільша радість — це Ти, о Ісусе!“, — саме це має бути змістом цього дня.

Коли я присвячую цей день Богу, я освячую його. Освячувати — це означає для Бога відокремлювати. Мета суботи полягає в тому, щоб присвятити її Богові, віддати її в розпорядження Бога, провести цей час разом з Ним. Але це лише одна частина поняття „освятити“. Друга частина — присутність Бога — неодмінно є її невід’ємною складовою!

Чим став святим палаючий кущ? Чим став святим храм? Чим стає святим субота? Присутністю Бога, спілкуванням з нашим Господом. Отже, вже в першому реченні заповіді про суботу ми бачимо, що її головна мета — спілкування з Богом.

Якщо ми зберігаємо суботу для нашого Господа, то як же нам підтримувати спілкування з Ним?

Що показує нам Слово Боже? Я дотримався послідовності, яку вказує Біблія. Спочатку — те, від чого слід відмовитися, щоб мати „якісний час“ для Бога, а тепер — те, що слід робити, щоб цей час, ця спільнота стали цінними.

Субота — це день „святого зібрання“ (3 Мойсей 23:3). Тобто зустріч з іншими дітьми Божими для „богослужіння“ у домашній молитві, каплиці чи церкві. Навіть Ісус у суботу ходив до синагоги на тодішнє „богослужіння“ (Лука 4:16). Біблія показує нам, що в суботу після обіду Ісус виходив на природу зі своїми учнями (Матвія 12:1). Полудень і післяобідня пора суботи — це також особливо цінний час, який можна провести з родиною та друзями. Також добре, коли в суботу ми відвідуємо хворих і страждаючих, втішаємо їх і допомагаємо їм. Цінним є й те, щоб показувати шлях до Христа людям, які шукають, або разом з іншими читати Слово Боже. Іноді в другій половині дня також відбуваються збори громади.

У деяких громадах у мене склалося враження, що вони розглядають суботу не як день відпочинку, а як робочий день для Бога. Там відбувалися не лише богослужіння, а й засідання комітетів, збори громади, репетиції хору та інше. Це часто суперечить суті суботи.

Деякі з моїх найприємніших спогадів про суботу — це ті суботні післяобідні, коли я зовсім сама тихо читала Біблію або наші цінні книги; а також ті суботні післяобідні, коли ми кожен окремо читали Біблію, а потім ділилися своїми думками.

„Шануйте суботу як день радості. Тоді я сам стану джерелом вашої радості.“ Чудова обіцянка!

Коли Господь Ісая виголосив цей заклик до освячення суботи, було необхідне духовне оновлення. І сьогодні духовне оновлення є нагально необхідним. Нам потрібна глибша єдність з Ісусом у суботу та завдяки суботі на весь тиждень, інакше нас змиє дедалі більша метушня та спокуси життя.

Останнє послання Бога до людей, наведене в Об'явленні 14:6–12, закликає поклонятися Богу-Творцю і, отже, істинно святити суботу: „Ось ті, хто дотримується Божих заповідей.“ „Навчіть їх дотримуватися всього, що я вам наказав.“ (Матвія 28:20) У центрі останнього великого протистояння, яке незабаром на нас чекає, буде питання про суботу.

Правильне дотримання суботи з’єднує нас з Ісусом. Воно створює атмосферу для розвитку та збереження наших стосунків із Христом. Освячувати суботу означає: у цей день надавати Господу пріоритет понад усе інше. Субота повністю пов’язана з Ісусом. ВІН її встановив. ВІН практикував її разом зі своїм народом у пустелі. ВІН зробив його тоді випробуванням і ВІН знову зробить його випробуванням у кінці часів. ВІН закріпив його в Десяти заповідях. ВІН освятив його як людина і ВІН хоче святкувати його щотижня разом з нами як Цар Вічності.

(Детальніше в Лист Андреаса № 10: Ісус і субота — Який зв’язок існує між Ісусом і суботою?)

Господь хоче, щоб ми пам’ятали про суботу, бо Він хоче, щоб ми пам’ятали про Нього. Він хоче радувати нас своєю присутністю у нашому житті. Він прагне плекати з нами стосунки, засновані на довірі та любові, і поставити наше життя на божественний фундамент. Субота створена для людини, і Ісус залишається Господом цього дня.

Нехай правильне дотримання суботи допоможе нам, щоб сам Господь Ісус дедалі більше ставав джерелом нашого життя та нашої радості. Існує тісний зв’язок між нашим освяченням суботи та нашими стосунками з Христом.

У кінці часів субота, з огляду на її велике значення для кожної людини, має проголошуватися ще ширше та конкретніше. Чи готові ми по-новому замислитися над тим, як ми святимо суботу, та над нашими стосунками з Христом, і внести необхідні корективи?

Свячення суботи, в основі якого лежить „особисті стосунки з Богом“, приведе до пробудження та реформації. Якщо наші стосунки з Богом є глибокими, то Господь також може дарувати нам пробудження та реформацію.

Чи знайдемо ми в собі смиренність і чи по-справжньому поставимо собі це питання? „Шануйте суботу як день, що належить мені! Святкуйте її як день радості. Тоді я сам стану джерелом вашої радості.“