Кому я слідую? Духу часу чи Слову Божому?

„Природна“ людина хоче, щоб інші працювали на неї, хоча сама не готова служити. З „тілесним“ християнином ситуація така сама.

Таке ставлення було притаманне й фарисеям та книжникам за часів Ісуса (див. Матвія 23:4–7). Але Ісус закликає нас до іншого: „Найбільший серед вас нехай буде вашим слугою.“ (Матвія 23:11) Більшість людей вважають, що така поведінка принесе їм лише негативні наслідки, але насправді все якраз навпаки!

Дві різні основні позиції

Оскільки Бог є любов (1 Івана 4:16), Його основне налаштування — давати!

Але Він хоче не лише давати нам, а й щоб ми давали іншим — і отримували натомість більше, ніж якби Він благословив нас безпосередньо. Таким чином благословляється не лише одна людина, а кілька, часто багато, а іноді й увесь світ. Це геніальний шлях Бога.

Оскільки Злий є егоїстом (Ісая 14:13, 14: „Я хочу піднести свій трон над зірками Божими…“), Його основна позиція: Я! Я! Я! Брати! Мати! Егоїзм! Бути найкращим!

Закон причини та наслідку

„Божественна мудрість заклала в план спасіння закон причини та наслідку, згідно з яким всілякі добрі вчинки подвійно благословенний буде. Той, хто допомагає нужденним, благословляє інших і є навіть ще більшою мірою благословенні. Бог міг би досягти своєї мети — спасти грішників — без людської допомоги; але Він знав, що людина не зможе бути щасливою, не беручи участі у цьому великому ділі, не виховуючи в собі самозречення та доброзичливість. … Щоб ми не втратили благословенні плоди доброзичливості, наш Спаситель розробив план, щоб залучити нас як Своїх співпрацівників“.“ (З скарбниці свідоцтв, Том 1 (Гамбург, 1956), с. 327)

Давайте розглянемо цю цитату детальніше:

› Будь-яка доброчинність приносить подвійне благословення: благословення отримують як той, хто робить добро, так і той, хто його отримує.

› При цьому той, хто дарує, отримує ще більше благословення, ніж той, хто отримує. Він переконується: самозречення та доброзичливе ставлення до інших облагороджують характер і роблять його самого щасливим!

› Крім того, завдяки цьому виникає багато контактів з іншими людьми, які в тому чи іншому випадку можуть навіть перерости у справжню дружбу.

› Бути справжнім служителем Бога означає також приводити інших до Ісуса. Це зміцнює нашу віру і дарує нам глибоку радість.

Що Бог творить у нас, коли ми служимо, допомагаємо, даємо, даруємо, благословляємо?

1. Завдяки цьому зростає наша доброзичливість до інших. Це процес зцілення від нашого егоїзму.
2. Наше служіння є благословенням для інших і часто викликає їхню прихильність.
3. Служіння, дарування, допомога повертаються до нас; завдяки цьому Бог дарує нам благословення, що діє ретроактивно
4. Ми вчимося, діючи. Служачи іншим, ми формуємо доброзичливий характер і розвиваємо свої практичні, інтелектуальні та духовні здібності.
5. Служіння тримає мене близько до Серця Ісуса. Адже той, хто думає лише про себе, поступово руйнує свою дружбу з Богом — а отже, і духовне життя.
6. Той, хто готовий допомогти, уникає напруженості та суперечок у родині, на роботі та в суспільному житті.

Біблійний приклад щедрості

Чудовий біблійний приклад ми знаходимо в Євангелії від Івана 6:9–13. Чи пам’ятаємо ми про нагодування 5 000 чоловіків, а також їхніх дружин і дітей? Один хлопчик подарував Ісусу п’ять маленьких ячмінних хлібців і дві рибини. Ісус подякував Богові за їжу, помножив її і нагодував цим невеликим даром великий натовп. Хлопчик віддав Ісусу все, що мав.

Мабуть, він нічого не приховав. Але, гадаю, він, напевно, наївся досхочу! І цей досвід, безперечно, дуже його порадував. Напевно, він згадував цю подію все своє життя.

Невеликий приклад із Болівії

„Подвійне благословення завдяки тому, що я поділився цією книгою. Які неймовірні благословення я отримав від її прочитання» Кроки до особистого пробудження отримую. Щоранку під час нашої молитви я передаю ці матеріали студентам нашої місіонерської школи. Готуючись і ділячись цим, я отримую вдвічі більше благословення, ніж вони. У Царстві Божому завжди так: той, хто дає, отримує завжди більше, ніж той, хто бере“. (Д. К., Болівія/Південна Америка, #132)

Допомагати — це добре

Те, що Бог спочатку вклав у серце людини, ми бачимо на прикладі маленьких дітей. Вони хочуть „допомагати“ своїм батькам. Чому добре, коли батьки приймають це і можуть радіти цьому, хоча спочатку ця „допомога“ приносить їм ще більше роботи? Все дуже просто: завдяки своїй „допомозі“ чи „служінню“ дитина розвиває свої практичні та розумові здібності. Вона радіє всьому, що їй дозволяють робити, навіть якщо спочатку це не приносить значних результатів. Чим частіше дитині дозволяють „допомагати“, тим кращих результатів вона досягатиме.

І одного дня дитина справді стане помічником для своїх батьків. Дитина вже щось вміє. І якщо їй дадуть можливість навчитися допомагати в найрізноманітніших сферах, зрештою вона стане вправною у багатьох сферах.

Що сталося б, якби батьки не дозволяли дитині „хотіти допомогти“? Ваша дитина почуватиметься приниженою і втратить бажання пропонувати свою допомогу. Згодом їй буде набагато важче стати „самостійною“.

Співробітники Ісуса — чому і для чого?

Ісус, наш великий приклад для наслідування, прийшов на цю землю: „… щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох“.“ (Матвія 20:28)

Псалмист закликає нас: „Служіть Господу з радістю; виходьте перед Його обличчя з радісним вигуком!“ (Псалом 100,2) На перший погляд нам здається, що служіння іншим і радість не можуть поєднуватися. Але давайте згадаємо про дитину, яка завжди готова допомогти: вона радіє, коли їй дозволяють „допомогти“ або „послужити“. Бог знає, що служіння — це добре для нас.

Служити, ділитися, допомагати в громаді

„Природна“ людина неохоче служить. Це стосується й „тілесного“ християнина (тобто того, хто без Святого Духа намагається жити з Богом власними силами). Тому, як правило, у громаді більшості її членів спочатку потрібно навчити бажати служити. Вирішальним для цієї зміни є наповнення Святим Духом, оскільки Він формує інше ставлення. Біблія цілком чітко говорить про це завдання:„… Він [Христос] “Одних Він поставив апостолами, інших — пророками, інших — євангелістами, а ще інших — пастирями та вчителями Церкви. Їхнє завдання — готувати віруючих до служіння, щоб Церква, Тіло Христове, зміцнювалася».“ (Ефесянам 4:11–12, GNB)

Завданням керівників громад та пасторів є навчити членів своїх громад, як досягти такого настрою, готового до служіння: вони повинні щодня запрошувати Святого Духа керувати їхніми думками, планами, почуттями, бажаннями та діями. Це передбачає, що вони самі так чинять. Потім їм слід наголошувати на тому, наскільки важливим для нас усіх і для життя громади є служіння Богу та ближнім. І нарешті, вони повинні наставляти та навчати членів своєї громади в багатьох сферах. Таким чином Бог хоче благословити керівників і через них — громаду. А завдяки служінню членів громади як всередині, так і зовні, громада має будуватися.

Служіння, дарування, допомога в Біблії

У Біблії ми знаходимо багато уривків, які свідчать про те, що служіння, щедрість і допомога благословляються Богом.

„Давайте, і вам буде дано: мірою щедрою, утрамбованою, струшеною й переповненою насипають вам у лоно; бо тією самою мірою, якою ви міряєте, вам буде відміряно“.“ (Лука 6:38, переклад Менге)

„Хто щедро роздає, той при цьому стає дедалі багатшим; а хто економить більше, ніж слід, той при цьому стає дедалі біднішим. Щедрому живеться добре, і він задоволений; тому, хто допомагає іншим, самому буде надано допомогу“.“ (Приповісті 11:24–25, NLB)

„Хто змилосерджується над бідним, той позичає Господу, і Він відплатить йому за те добро, що він зробив“.“ (Приповісті 19:17)

„Пам’ятайте: хто сіє скупо, той мало й пожне. А хто сіє щедро, того чекає рясний урожай. Кожен нехай дає стільки, скільки вирішив у своєму серці. Нехай він не шкодує про це і не дає лише тому, що відчуває себе змушеним. Бог любить тих, хто дає з радістю“.“ (2 Коринтян 9:6–8, див. також 9–15 GNB)

Ось ще дві цитати від талановитої знавчині Біблії на тему „служіння“:

„Хто відкидає благодать спільної служби з Христом, той тим самим відкидає єдине виховання, яке робить нас здатними колись мати участь у Його славі“.“ (Виховання (Гамбург, 1954), с. 242; Освіта, с. 264)

„Істина, якою не живуть і яку не передають іншим, втрачає свою життєдайну силу, свою цілющу силу. Її благословення можна зберегти лише тоді, коли ним діляться“.“ (Шлях до здоров’я, Вінтерсвейк, с. 102 — колишня назва: Слідами великого лікаря)

Це означає: той, хто не ділиться, втрачає навіть те, що має.

Чому багато віруючих не відчувають зростання у вірі? Чому у багатьох з часом віра навіть слабшає? Чому багато хто більше не відчуває радості під час читання Біблії? І куди ж поділося у багатьох полум’я першої любові?

На мою думку, відповідь тут може бути лише одна: тому що вони живуть „тілесним християнством“. Тому що вони нехтують своїми особистими стосунками з Ісусом або взагалі ніколи їх не налагоджували! Глибокі стосунки довіри та любові з Ісусом захищають від егоїзму та спонукають до служіння іншим. А це, у свою чергу, приносить нам благословення!

Тут важлива не інтенсивна діяльність у служінні громаді, а служіння, яким керує Святий Дух. Для цього Ісус має „грати першу скрипку“ у нашому житті. Він може це робити, якщо мешкає в нашому серці через Святого Духа.

На жаль, багато християн не до кінця це зрозуміли; вони вважають, що мусять бути активними в громаді, щоб Бог взагалі міг прийняти їх як своїх дітей. Але все навпаки: той, хто справді є Божим дитиною, з любові та вдячності до Нього охоче робить щось для Нього. При цьому його надихає життя у Святому Дусі. Бог має для кожного одне або навіть кілька завдань. Якщо ми просимо Його, щоб Він використовував нас у Своєму служінні, Він покаже нам наше завдання (або завдання)!

Важливо, щоб кожен із нас перевірив себе: чи я народився заново, чи я „у Христі Ісусі“? Якщо так, то ми можемо бути впевнені в одному: Ісус Христос, якому ми щоранку віддаємо своє життя, живе в нас і діятиме через нас.

Якщо ми змушені відповісти на це питання «ні», то нам слід якнайшвидше довіритися Ісусу в молитві, виявляючи готовність слідувати за Ним у всьому. Також нам слід просити про „Відродження у Святому Дусі“ (Тит 3:5). Тоді Ісус зможе оселитися в нашому серці через Святого Духа.

Щодня приділяй достатньо часу своїм стосункам з Ісусом та Святим Духом! Тільки це дарує нам правильний настрій і ставлення, завдяки яким наша любов до Ісуса залишається свіжою — або відроджується. Тільки так ми відчуємо радість від Бога та Його Слова. Тільки так ми наблизимося до Божого серця.

„Егоїстичне життя веде до загибелі. Жадібність і прагнення наживи віддаляють людину від джерела життя. Сатана прагне володіти всім, прив’язати все до себе. Натомість той, хто мислить, як Христос, прагне дарувати й дбати про благо інших. (…) Тому Ісус каже нам: “Слідкуйте за цим і стережіться будь-якої жадібності, бо ніхто не живе тим, що має багато майна».“ (Зображення Царства Божого, 4-те видання (Люнебург, 2003), с. 208 — COL 259)

Закон служіння — у суті!

„Усе на небі й на землі свідчить про те, що все життя підпорядковане закону служіння. Вічний Отець дбає про потреби кожної живої істоти. Христос прийшов на землю як Той, хто служить. Ангели — це духи, що служать, послані для служіння заради тих, хто має успадкувати блаженство. У всій природі панує цей закон служіння. (…) Так само, як кожна річ у природі служить життю світу, вона також забезпечує й своє власне. “Давайте, і вам буде дано» — така настанова, яка так само чітко викладена в природі, як і на сторінках Святого Письма».“ (Виховання (Гамбург, 1954), с. 94, Освіта Ед 103.2.3 (egwwritings.org)

Робота в період моєї кар’єри в комерційній сфері

Приклад із мого досвіду роботи в комерційній сфері допоможе проілюструвати цей закон служіння. Будучи молодим комерсантом у Франкфурті-на-Майні, я проходив дистанційний курс з планування та раціональної організації праці. У навчальних матеріалах нас постійно настійно закликали „шукати та пропонувати користь для наших клієнтів. Адже саме ця користь для клієнтів забезпечує їхню лояльність, а з неї ми черпаємо наш заробіток, засоби до існування та прибуток. Чим більше користі ми пропонуватимемо, тим більшим буде наш ‚урожай користі‘“. Автор курсу чітко усвідомив, що ми живемо за законом служіння. Він виклав цей підхід своїми словами.

Тоді я працював диспетчером у транспортній компанії. Одного дня я попросив у свого директора дозволу відвідати кілька фірм, бо хотів дізнатися, як ми можемо залучити їх як клієнтів для нашої компанії. Він дав згоду. Сам він був чудовим продавцем і порадив мені щоразу дарувати керівнику транспортної компанії цих фірм принаймні одну пачку сигарет. Я зробив це двічі, але потім у мене виникли докори сумління, бо я знав, що сигарети дуже шкідливі для здоров’я. Я попросив у Бога прощення й пообіцяв більше так не чинити. Далі я молився, щоб Бог допоміг мені навчитися правильно продавати. У той час з інституту надійшла рекомендація підготуватися до роботи у зовнішньому відділі за допомогою книги Живи з ентузіазмом і перемагай автор: Франк Беттгер.

Ця книга допомогла розробити зовсім іншу, цілком правильну стратегію продажів.

На багатьох заводах керівник транспортної служби навіть не прийняв мене. Я молився і розмірковував, що б мені зробити. Я зателефонував керівникам транспортних служб, які мене не прийняли, і попросив їх все-таки зустрітися зі мною, щоб ми з’ясували, чи можемо ми запропонувати їм якісь переваги. Я сказав: „Якщо ми зможемо запропонувати вам переваги, яких у вас ще немає, то ви, безсумнівно, зацікавитеся нами. Але якщо ми не зможемо запропонувати вам жодних переваг, то я обіцяю, що більше не прийду“. Після цього всі компанії прийняли мене й надали детальну інформацію про обсяги та характер їхніх вантажів. Наприкінці бесіди я пообіцяв ретельно все перевірити, а потім знову зв’язатися з ними. Після моєї перевірки ми змогли запропонувати майже всім компаніям одну або кілька переваг. У результаті ми майже завжди укладали угоди, спочатку в невеликих обсягах, обмежуючись тією сферою, де ми могли запропонувати переваги. Однак, оскільки ми працювали дуже добре, наша участь у бізнесі цих компаній ставала дедалі більшою. Бог благословив мене за те, що я прагнув найкращого для клієнтів.

У Псалмі 1 пророкується велике благословення для того, хто не „ходити серед безбожних“ (наприклад, дарувати сигарети), а дотримується Божого Слова. Вірш 3: „І що б він не робив, у нього все виходить“.“ Ми можемо сказати: живи з ентузіазмом і перемагай завдяки Ісусу.

Служити — задоволення чи тягар?

Більшість людей асоціюють це слово з слугувати скоріше зі словом Навантаження у поєднанні саме зі словом Бажання. Як це можна змінити?

„... Служба для Христа означає немає проблем для людей, які повністю віддані йому. (…) Підкорятися волі Божій не буде неприємним завданням, якщо ми повністю віддамося керівництву Його Духа.“ (Скарбниця свідчень, том 1, С. 325, 1TT 357.3)

Отже, те, як ми оцінюємо служіння, залежить від наших стосунків із Христом. А наше внутрішнє ставлення, у свою чергу, залежить від того, чи наповнені ми Святим Духом (Римлянам 8:5). Лише завдяки постійному прийняттю Святого Духа Ісус може назавжди оселитися в наших серцях. Сам Ісус каже: „Залишайтеся в мені, і я залишатимуся у вас“.“ (Іоанна 15:4, переклад Менге) І якщо він залишиться в нас, ми зможемо служити з радістю.

Саме тому для мене так важливо щодня робити вирішальні кроки під час мого особистого ранкового молитвенного часу:

› Перевірити себе, чи є гріх. Якщо так, то просимо про покаяння, сповідь, навернення та прощення. Як правило, гріха не буде. Тоді дякуємо Богові за те, що Він виконав Свою обітницю: „Хто народився від Бога, той не грішить; але кого Бог народив, того Він береже, і злий не торкається його“.“ (1 Івана 5:18)

› Просити Бога у вірі, тобто з надією (наприклад, Лука 11:13), щоб Святий Дух наповнив мене,

› Сказати Ісусу, що я віддаю Йому все своє життя (Життя Ісуса, С. 675 [676]), і

› покладаюся на Божий захист (1 Івана 5:18).

(Підказки щодо цих пунктів ти знайдеш у Кроки до особистого пробудження у розділі 5 „Приклад молитви“).

Якщо Бог використовує нас у Своєму служінні, якщо Він веде нас, то Він доручає нам завдання, які Він призначив для нас. Але він не лише ставить завдання, а й одночасно надає можливість його виконати!

(Рекомендації щодо читання: Шлях до Христа, Розділ 9: „Життя на службі іншим“)

Служити — під ярмом Ісуса

Ісус каже: „Візьміть на себе моє ярмо і навчіться від мене, бо я лагідний і смиренний серцем; так ви знайдете спокій для своїх душ“.“ (Матвія 11:29)

Спочатку давайте розберемося з поняттям „ярмо“. Що це таке? Ярмо — це або несуча поперечина, яку кладуть на плечі й яка помітно полегшує перенесення важких відер. Але воно також з’єднує двох тяглових тварин для спільної роботи перед возом або плугом. І саме таким образом Ісус хоче за допомогою цього образу заохотити нас до тісної співпраці з Ним. Ми, так би мовити, запрягаємося разом з Ісусом. Він хоче об’єднатися з нами для спільної праці. Яка це честь! Він запрошує нас вчитися у Нього, адже Він — Учитель.

У 30-му вірші містяться ще й такі слова, що вселяють надію: „Бо моє ярмо лагідне, а мій тягар легкий“.“ Цей вірш нагадує мені про оббиту подушками ношу і говорить, що Ісус не буде перевантажувати нас, якщо ми разом з Ним „нестимемо ярмо“. Адже „подушки“ цього ярма називаються лагідністю та смиренністю. Адже своєю зарозумілістю та упевненістю у власній правоті ми самі без потреби ускладнюємо собі життя. Хто є смиренним, той усвідомлює, що не несе головної відповідальності і не мусить робити все „самотужки й краще“. Усвідомлення того, що Ісус несе цей тягар разом з нами, заспокоює та робить нас доброзичливими й лагідними. І саме тому Він міг сказати, що тягар, який нам доводиться нести, насправді легкий.

Служіння та свідчення

Морріс Венден пояснює різницю між служінням і свідченням:

„Слово Служба означає наш Робити, тоді як це Атестат дати що пов’язано з, такими, якими ми є і те, що ми говоримо. Чому ми служимо іншим? Ми хочемо полегшити їм життя, зробити для них щось добре, щоб вони відчули, що для нас вони цінні й дорогі. Можливо, завдяки цим проявам любові вони стануть відкриті до Божої любові й легше сприймуть те, що Бог їх бажає. У нашому служінні ми можемо ефективно свідчити їм про Божу любов своєю поведінкою та вчинками, а також розповідати про те, якого чудового Друга та Спасителя ми знайшли в Ісусі“.“

(Свідчити про Христа без тиску: „Що ми отримуємо від служіння Ісусу?“ (Люнебург, 2008), с. 33, «Розповідати про Ісуса — це не те, що ми робимо. Це те, ким ми є. Чому мені про це не сказали?» PPPA 2005)

Особлива служба: свідчення

Чому Ісус робить так, що ми через Святого Духа стаємо Його свідками (Діяння Апостолів 1:8)? Святий Дух змінює нас і дарує нам дивовижні переживання. Коли ми розповідаємо про таке переживання, це має велику переконливу силу.

Приклад: У Євангелії від Марка 5:1–20 розповідається, що Ісус зцілив одержимого. Після того як той звільнився, чоловік хотів би залишитися з Ісусом. Він хоче приєднатися до Ісуса та його учнів. Але Ісус не дозволяє йому цього, а дає йому особливе доручення: „… Повертайся до своїх рідних і розкажи їм, що Бог зробив для тебе і як Він змилосердився над тобою“.“ (вірш 19, GNB) Що зробив зцілений? „Чоловік послухався й пішов. Він мандрував по території Десяти міст і всюди розповідав про те, що Ісус зробив для нього. І всі дивувалися“.“ (вірш 20, GNB)

Е. Г. Уайт пояснює це так (до речі: у Євангелії від Матвія 8:28–34 йдеться про двох чоловіків):

„Вони… проповідували всюди про спасительну силу Ісуса та розповідали, як Він звільнив їх від злих духів. Таким чином, завдяки своїй місіонерській діяльності вони отримали більше благословення, ніж якби залишилися з Ісусом заради власної вигоди. “Якщо ми допоможемо поширювати велике послання Спасителя, ми наблизимося до Спасителя» (Єдиний — Ісус Христос, С. 331)

Обидва зцілені з радістю виконали своє завдання. Чому це не було для них тягарем? Тому що їхні серця були сповнені любові та вдячності. Адже, як каже прислів’я: „Чим серце сповнене, те й з вуст виходить!“ І вони не лише розповіли своїм рідним про те, що Ісус для них зробив, а й поширили цю новину по всій околиці. Чому?

Дуже гарну відповідь на це питання ми знаходимо в книзі Кращий шлях (Е. Г. Уайт, перероблене видання), а саме на сторінці 58: „Це спасительне і перетворююче послання неможливо тримати в таємниці. Той, хто одягнений у праведність Христа і сповнений святої радості Його Духа, не може про це мовчати». “Якщо ми на власному досвіді переконалися, наскільки милосердний наш Господь, то нам є про що розповісти».“

Так, ці двоє зцілених мали про що розповісти! Вони були сповнені радості, бо Ісус визволив їх від влади демонів. І вони хотіли поділитися своєю радістю якомога більше з багато поділитися. Завдяки цьому вони отримали додаткове благословення: „… адже радість, яку ми даруємо, повертається до нашого власного серця!“

Співробітники Бога — співробітники ангелів

У цій службі беруть участь також ангели:

„Усі, хто присвячує себе служінню Богу, уособлюють Божу руку допомоги. Ви — співробітники «Енгель»; а ще краще: вони є людськими знаряддями, за допомогою яких ангели виконують своє завдання.

Небесні посланці промовляють їхніми устами і діють їхніми руками. Людські співробітники, співпрацюючи з небесними істотами, черпають користь з їхнього виховання та досвіду. Який університетський курс може зрівнятися з таким шляхом навчання?“ (Виховання (Гамбург, 1954), с. 249, Освіта, с. 271).

Ми свідчимо в багатьох ситуаціях. Навіть мати, яка показує своїм дітям, як молитися і як довіряти Богові, є „євангелісткою“ і не менш важливою, ніж пастор, який проповідує перед тисячами людей. Христос хоче через Святого Духа зробити нас Своїми свідками, щоб інші люди знайшли шлях до Нього.

У 24-му та 25-му розділах Євангелія від Матвія Ісус залишив нам цінну інформацію щодо свого другого пришестя. Спочатку Він говорить про передвісники, а потім — про те, як саме відбудеться Його пришестя. Хоча Ісус і згадав про передвісники, Він прийде до нас так несподівано, „як злодій уночі“. (Розділ 24, вірші 43 і 44). З цього приводу Ісус каже: „Тому будьте пильні й будьте готові! Адже ви не знаєте, коли прийде ваш Господь“ (Розділ 24, вірш 42 Hfa).

Далі Ісус на прикладі різних притч показує, як саме має виглядати ця пильність і готовність.

Два можливі варіанти поведінки управителя (Матвія 24:45–51):

Управителю доручають піклуватися про решту співробітників під час відсутності свого господаря. А коли господар повернеться і побачить, що той сумлінно виконує свої обов’язки, він доручить цьому надійному чоловікові більшу відповідальність.

Але якщо той управитель ненадійний і вважає, що до повернення свого начальника у нього ще є багато часу, і знущається над працівниками, замість того щоб давати їм те, що їм потрібно для прожиття, то на нього чекає гіркий кінець.

Тут Ісус показує нам, що ми маємо сумлінно й надійно виконувати свої обов’язки та завжди ставитися до ближніх з любов’ю й повагою. Так ми завжди будемо готові до Його приходу.

Дві групи подружок нареченої (Матвія 25:1–13):

Десять подружок нареченої чекають на нареченого. Вони хочуть супроводжувати його решту шляху до будинку нареченої. Своїми масляними лампами вони хочуть освітлювати темну дорогу. П’ять із дівчат мають із собою маленькі запасні глечики на випадок, якщо масло закінчиться. Інші п’ять не подбали про це. Але прихід нареченого затримується. Усі втомлюються і засинають. А коли раптом опівночі з’являється наречений, усі прокидаються і запалюють свої лампи.

Розсудливі дівчата мають достатній запас олії. А ось лампи інших горять лише деякий час, а потім гаснуть. Вони хочуть по дорозі швидко дістати трохи олії, але, коли приходять до бенкетної зали, двері зачинені. Наречений їх не знає і не впускає всередину.

Ісус показує нам тут, що ми маємо бути достатньо наповнені Святим Духом. Недостатньо мати лише трохи Святого Духа. Це означає: нам потрібна цілком особиста, тісна дружба з Ісусом, який через Святого Духа живе в нас, щоб ми були справді готові до Його приходу.

Розпоряджатися довіреними грошима (Матвія 25:14–30):

Один бізнесмен збирався вирушити у подорож, тож перед тим скликав своїх співробітників і розподілив між ними свій статок. Під час його відсутності кожен мав розпоряджатися виділеними грошима та примножувати їх. Двоє старанно працювали з цими грошима й отримали від них чималий прибуток. А третій сховав гроші. Повернувшись, бізнесмен нагородив двох старанних чоловіків, доручивши їм більшу відповідальність. Третього він запитав, чому той хоча б не відніс гроші до банку, щоб отримати відсотки. Але цей чоловік мав абсолютно хибне уявлення про свого начальника. Він не довіряв йому і звинувачував його в тому, що той експлуатує інших і поводиться з ними несправедливо. Не дивно, що цього чоловіка звільнили!

Ісус показує нам тут, що наше служіння Йому та нашим ближнім випливає з це має відбуватися при правильних налаштуваннях. Той, хто служить Богові з любові та довіри, буде дуже бажаним гостем у Божому новому світі.

„Центнери, які Христос довірив Своїй громаді, — це насамперед дари та благословення Святого Духа. Крім того, маються на увазі всі здібності у світській чи духовній сфері, які ми маємо від природи або набули. Усі вони мають бути використані у служінні Христу“.“ (Зображення Царства Божого, С. 266–268)

Світовий суд (Матвія 25:31–46):

Коли Ісус повернеться, він розділить людей на дві групи, так само як пастух відокремлює овець від козлів. Овець він поставить праворуч. Це всі ті, хто безкорисливо „служив“ своїм ближнім, проявляючи практичну любов до ближнього. Інших Він поставить ліворуч. Це всі ті, хто не допомагав своїм ближнім, коли ті потребували допомоги.

У 40-му вірші Ісус каже: „Що ви зробили одному з цих найменших моїх братів, те ви зробили мені“.“ Ісус показує нам тут: його справжні послідовники цілком природно роблять своїм ближнім лише добро. Це стало для них „другою натурою“. Вони часто навіть не усвідомлюють цього!

Слова Ісуса — що, коли ми служимо іншим, зробити це для нього – має позитивно змінити наше ставлення до служіння, а отже, і наші стосунки з іншими. Уяви собі, що ти міг би запросити Ісуса на обід або відвідати Його в лікарні чи у в’язниці! Ісус сказав, що саме це ми і робимо, коли надаємо такі послуги з любові людям у нашому оточенні. Це чудова нагода також показати Ісусу, як сильно ми Його любимо і шануємо! (за Посібник з вивчення Біблії, 3-й квартал 2019 року, с. 100, „Що ви зробили найменшим“ — 22 серпня)

Чи мусимо ми заслужити собі рай?

НІ!!! Ми спасаємося завдяки благодаті: „Бо ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас: це дар Божий, а не від діл, щоб ніхто не хвалився“.“ (Ефесян 2:8–9)

У тексті чітко сказано, що Бог спас нас завдяки Своїй милості! Наше завдання полягає в тому, щоб з вірою прийняти це спасіння. Отже, спасіння вже відбулося; ми були врятовані у момент нашої повної відданості Ісусу. Віра за Біблією це означає довіритися. Якщо ми збережемо ці довірчі стосунки, то будемо врятовані. А наше бажання служити є плодом, наслідком нашого спасіння.

Давайте ще наведемо уривок із Послання до Римлян 8:24: „Адже ми врятовані, але лише завдяки надії“.“ Що це означає? Ми, звичайно, були врятовані, але Бог не прикував нас до Себе. Ми можемо в будь-який момент знову розірвати цей зв’язок. Біблія говорить про те, що перед другим приходом Ісуса на небі відбудеться „перевірка“, хто має стосунки зі своїм Небесним Отцем, а хто ні (див. Матвія 22:1–14).

Підсумуємо, до чого призводить служіння

Наповнені Духом, посвячені Христу учні завдяки своєму служінню отримують радість і силу, їхні практичні, розумові та духовні здібності зростають; а їхній характер позитивно розвивається згідно з Божим задумом для їхнього ж блага. Егоїзм крок за кроком втрачає свою силу. І я уберігаюся від згасання чи втрати своєї віри. Моє життя стає привабливим для інших людей. Вони можуть побачити в мені інший, привабливий спосіб життя. Це створює гарні передумови для мого свідчення: я розповідаю, що Ісус зробив для мене і в мені. Моє служіння допомагає іншому, завдяки чому в нього настає покращення або полегшення. Він радіє за мене. І шанс, що той, кому я служу, відкриє своє серце для Євангелія, стає більшим. Він розповідає про це далі, і благословення примножується.

Зараз ми хочемо розглянути таку життєву позицію, яка приносить нам велике полегшення у багатьох життєвих питаннях: готовність у всьому слідувати за нашим Господом Ісусом — і це включає служіння, дарування, допомогу та благословення. Для Бога важливим є не розмір дару чи кількість часу та сил, які ми вкладаємо, а наше радісне «так». Він радіє тому, що кожен може дати, і не очікує від нас нічого, чого ми не маємо (2 Коринтян 8:12, переклад Hfa).

Тому щоранку я молюся: „Отче Небесний, будь ласка, зроби мене покірним, щоб я був готовий до всього, чого Ти бажаєш. Послання до Євреїв 13:20–21: Бог миру… нехай зробить вас здатними до всякого добра, щоб ви виконували Його волю, і нехай творить у нас те, що Йому до вподоби, через Ісуса Христа. … Бог дбає про те, щоб я робив це добровільно і з радістю.

Ісус був найкращим прикладом такого способу життя. Біблія називає його так: „Служіть один одному з любов’ю“.“ (Галатів 5:13)

На жаль, за понад три роки, проведені з Ісусом, учні ще не усвідомили цього достатньо. Навіть у останні дні життя Ісуса на землі вони сперечалися між собою, хто з них найбільший. Однак у своїй любові та мудрості Ісус не став з ними сперечатися з цього приводу. Він надів фартух і вимив ноги кожному з них. Цього прикладу вони ніколи не забули. Він відкрив їм очі на їхній егоїзм і на глибоку любов Ісуса.

Вони страшенно соромилися і зрозуміли, що саме мав на увазі Ісус!

Ісус хоче, щоб цей символічний обряд продовжували виконувати й у майбутньому, адже Він сказав: Івана 13:14–17 (Hfa):

„Якщо навіть я, ваш вчитель і Господь, вмив вам ноги, то то й ви повинні мити ноги один одному. Я вам це надав вам приклад, яким ви маєте слідувати. Поводьтеся так само! … Тепер ви це знаєте і “Ви можете вважати себе щасливими, якщо будете діяти відповідно до цього».“

Після цього обмивання ніг відбулася остання спільна Вечеря. Ми бачимо, що Ісус не лише дав настанови своїм учням, а й водночас встановив символічний обряд обмивання ніг — перед Вечерею — для своєї Церкви. Для того, хто наповнений Святим Духом, обмивання ніг і Вечеря ніколи не стануть суто формальною справою, а постійним повчанням буде: „З любов’ю служіть один одному“.“

Чому виникають напруження та суперечки?

Чому в сім’ях виникають напруження та суперечки? Чи стоїть за цим питання: хто найважливіший? Хто тут головний? Чому розлучаються подружжя?

Тому що кожен хоче вирішувати сам і хоче мати рацію? І не може поступитися чи попросити пробачення?

Чи може бути, що й ми ще не усвідомили справжнього значення обмивання ніг? Адже це нагадує нам про наше хрещення, під час якого Ісус „обмив“ нас усіх, тим самим пробачивши нам усе та примиривши нас із Богом. Так само й ми маємо прощати одне одному та примирятися між собою. Як символічний жест цієї готовності ми омиваємо одне одному — ні, не голову! — а ноги!