Гельмут
Якби хтось раніше сказав мені, що Біблія колись стане моїм життєвим компасом, я б голосно розсміявся. Релігія, як я був переконаний, була справою лише для наївних, відірваних від реальності людей, які полюбляють казки.
Однак, окрім моєї роботи менеджером, я завжди цікавився історією, етнографією, археологією та політикою. Так, зрештою, у мене з’явилися точки дотику з „релігіями“ та „культами померлих“. Чи було це все лише нісенітницею? Якось я захотів дізнатися про це достеменно. Тож я вирішив дослідити всі релігії, церкви та їхні вчення, багато читав — часто аж до ранку. Крім того, я відвідував бібліотеки, музеї, богослужіння та лекції, дискутував із незліченною кількістю священиків, теологів, рабинів та імамів — зважував «за» і «проти» їхніх аргументів і робив з цього свої висновки.
Я вивчав культи шумерів та ассирійців, майя, вавилонян, персів, єгиптян, греків, римлян, а також Коран, східні релігії реінкарнації, такі як аріанство, індуїзм, заратустранізм, буддизм, ламаїзм, дзен, шан у Китаї, конфуціанство, даосизм, японський синтоїзм, культ Мітри тощо. Зрештою я також заглибився у Нострадамуса, культ вуду, шаманізм, „релігію” саєнтології, «Нью-Ейдж», окультизмом, спіритизмом та масонством. Я не пропустив нічого. Але ніщо з усього цього не було переконливим. Частково це було навіть відштовхуючим, ба навіть зневажливим до людини.
Згодом я усвідомив, що існування Бога та Небес — якщо вони взагалі існують — було б правдоподібним лише відповідно до Біблії. Тож я все більше й більше заглиблювався у читання Біблії. Мене зачарували численні Божі пророцтва та їхнє вражаюче сповнення протягом усієї історії аж до наших днів. Тож я знову детальніше заглибився у християнство, тобто в католицизм і протестантизм, а також у його численні розколи. „Чому існує так багато суперечливих християнських вчень?“, — запитував я себе.
Зрештою я „відкрив“ для себе суботу в єврейських синагогах. Я був у захваті. Однак там досі не визнають Ісуса Сином Божим. Тож я знову почав шукати церкву, яка дотримувалася б суботи і в інших питаннях не суперечила б біблійним вченням. З Божою допомогою наприкінці своїх пошуків я знайшов Адвентистську церкву. Після того, як я деякий час вивчав і її, я переконався, що це справді єдина громада, яка досі викладає вчення Ісуса та живе за ним. Результат: моя дружина (католичка) і я (протестант) у листопаді 1987 року разом прийняли хрещення в Адвентистській церкві. Це був довгий шлях, який також піддав нас випробуванням. Але ми дісталися (до правильної адреси). І після моєї критичної одіссеї глобальним «супермаркетом» релігій я на сто відсотків упевнений у своїй справі.
З огляду на пророцтво та знаки часу я знаю, для якого саме завдання Бог покликав нашу громаду до життя: А саме, щоб ми, як посланці Небес, кожен із нас відповідно до своїх дарів, радісно й голосно проголошували всім людям потрійне ангельське послання та давали їм привід для роздумів, щоб вони могли прийняти свідоме рішення на користь Бога або проти Нього. Про це ми повинні пам’ятати щодня.
