Не спи,
молись

Норма — дружина проповідника в одній з азіатських країн. Щоб дістати матеріали для дитячої суботньої школи, вона разом зі своїм маленьким сином вирушає автобусом на з’їзд. Вона ночує в гостьовій кімнаті.

Цілком особлива ніч

О 2-й годині ночі голос промовляє: ‘Не спи, молись!’ Вона злякалася. Чи це був сон? Вона встає, стає на коліна і молиться. Коли вона збирається знову лягти в ліжко, знову чує: ‘Не спи, молись!’ Вона думала, що вже помолилася за все. Тож вона молилася про прощення всіх своїх гріхів, про Духа Божого, про безпечну дорогу додому, за сім’ю, родичів, членів громади та любов до Бога. Коли вона знову хоче лягти, то втретє чує голос: ‘Не спи, молись!’ Тепер їй стало зрозуміло. Йдеться про щось зовсім особливе. Про що ж їй ще молитися?

Вона шукає в Біблії молитви, щоб потім їх прочитати. Вона натрапляє на Псалом 91: ‘Хто сидить під покровом Всевишнього…‘ Вона каже: ‘Господи, я хочу зараз зробити цей псалом своєю молитвою’. Вона бере собі обіцянки цього псалма. Потім вона думає: ‘Адже пісні — це теж молитви’. Вона бере до рук свій пісенник. Він сам відкривається на пісні: ‘Не минай мене, о Спасителю’, потім те саме відбувається з піснею: ‘Він веде мене…’, а потім ще й з піснею «О, залишись, Господи!» Вона також просить про ці обітниці у молитві. Коли вона знову хоче лягти, то знову чітко чує голос: «Не спи, молись!» Тепер їй стає зрозуміло, що цієї ночі вона взагалі не повинна спати. Господи, яку молитву мені молитися? Вона знову молиться Псалмом 91 і цими трьома піснями.

Драматична поїздка на автобусі

О 6-й годині вона будить свого сина. Її думки повністю заповнені псалмом і піснями. Вони вирушають у дорогу. Їдуть великим автобусом. По обидва боки проходу в ньому розташовані трійки сидінь. Хлопчик сидить біля вікна. Норма сидить поруч із ним. Біля проходу сидить літня жінка. Погода чудова. Автобус добре рухається. О 10:30 вони доїжджають до району, де орудують повстанці. Коли вони проїжджають поворот, перед ними раптом лунає гучний галас, спричинений групою повстанців.

Напад!

Пролунав постріл. Куля влучила водієві автобуса в голову. Від цього його нога зісковзнула з педалі газу. Двигун забулькав. Автобус зупинився. Його продірявили кулі. Хлопчик сховав голову за спиною матері. Жінка поруч із нею отримала смертельне поранення й впала їй на коліна. Норма відчуває колючий біль. Але вона жива. Двоє повстанців заходять до автобуса з довгими ножами. Один — з одного боку, інший — з іншого. Вони лаються й шукають конкретних людей. Якщо хтось ще здавався живим, вони відрубували йому голову. Норма знала, що її чекає. Вона належала до племені, яке ці повстанці хотіли винищити. Усі представники цього племені мали такий сильний акцент, що їх легко було впізнати. Вона знала: «Моя мова мене зрадить». Повстанці наближалися до її місця.

У безпеці, але в великій небезпеці

Дивно: у ці миті їй на думку спадали 91-й псалом і три пісні. Вона не боялася. Вона молилася: ‘Господи, допоможи мені, щоб я не принесла Тобі ганьби, коли помру’. Вона була повністю в безпеці в Бозі. Вона навіть не замислювалася над тим, що могла б зробити. У мить, коли повстанець опинився перед нею, вона відкинула руку, ніби відбиваючись, і сказала англійською: «Стій, я — місіонерка Церкви адвентистів сьомого дня». Те, що вона змогла сказати це англійською, було дивом. Вона майже не говорила англійською. З досвіду відомо, що в ситуації, коли життя в небезпеці, людина зазвичай говорить рідною мовою. Але вона заговорила англійською. Це приховало акцент її рідної мови. Повстанець не помітив, що вона належала до цієї громади. Тут слід зауважити, що адвентисти сьомого дня в цій країні відомі тим, що не втручаються в політику. Урядові війська та повстанці знають, що адвентисти сьомого дня допоможуть їм, якщо вони поранені або не мають що їсти.

Рятування

Повстанець був здивований і збентежений і сказав: «Поспішай виходити». Вона взяла свого хлопчика, сумку та обкладинку для Біблії та пісенника. Тіло мертвої жінки впало набік. Їй не залишалося нічого іншого, як переступити через купу трупів. Вона тихо помолилася: «Господи, прости мене». Інакше не вийде. Коли вона вийшла з автобуса, повстанці назовні вже зникли. Вона пішла за автобус, сіла трохи подалі й молилася, щоб прийшла допомога. Тут під’їхав ще один міжміський автобус. Але повстанці влаштували йому ту саму долю. Тепер вона розуміла, що не може там залишатися. Вона втекла разом із сином і сховалася під нависаючою скелею. Там було зовсім тихо. (Пізніше вона дізналася з газети, що в її автобусі загинуло 47 людей, а в другому — 17)

І знову лунає голос

І раптом пролунав голос: «Тобі треба звідси йти». Вона раптом побачила, як біжить чорношкірий чоловік, і кинулася за ним, щоб наздогнати. Вона звернулася до нього. Він відповідав лише найнеобхідніше. Він ніс її сумку. Вона несла хлопчика. Тоді вони зустріли ще одного чоловіка. Вона звернулася до нього. Тоді той взяв хлопчика на руки. Так вони рухалися швидше. Вона була вся в крові. Раптом проїхав вантажний фургон. Вони помахали рукою. Водій подивився на четвірку. Їм дозволили сісти на вантажну платформу, але лише до околиці міста. Він не хотів, щоб його бачили в місті з такими людьми. Вони зійшли. Де ж їм тепер знайти допомогу? Чорношкірий раптом зник. Але не було місця, де він міг би сховатися. Тоді Норма зрозуміла: це був ангел. Він просто зник. Вони пішли до найближчого будинку й зателефонували до лікарні. Їх забрала карета швидкої допомоги.

У лікарні

Після оформлення документів її одразу доставили в операційну. Після операції хірург запитав: «Хто ви?» Вона відповіла: «Я ж заповнила документи». Він запитав ще раз: «Хто ви і з чого ви зроблені?» Вона у відповідь запитала: «Що ви маєте на увазі?» Лікар сказав: «Я витягнув дев’ять куль». Судячи з положення куль, сім із них мали б бути смертельними. Ви, мабуть, зі сталі». Він показав їй одну кулю. Вона була сплющена спереду, ніби влучила у сталь. «З чого ви зроблені? Хто ви?» Вона відповіла: «Я — християнка». – Там ще був чохол від її Біблії/співочника. Чохол був розірваний кулею. Сама Біблія залишилася неушкодженою. Було видно, що куля відскочила під кутом 90°. Були складені докладні протоколи. Газети опублікували великий репортаж.

Я знаю, у кого я вірю

Норма каже: ‘Тепер я знаю, чия це книга — Біблія. Я дякую своєму Богу’. Я живу новим життям. Вона проповідує, проводить біблійні заняття та розповідає людям про свій досвід. Вона каже їм: «Я живу через Христа». Вона радіє, що звикла охоче слухатися Бога у всьому, навіть тієї ночі, коли голос кілька разів закликав її: «Не спи, молись!»