Домінік
Наша родина довгий час була членами п’ятидесятницької громади. Але коли мені виповнилося 12 років, ми залишили цю громаду і заснували власну домашню церкву.
На цьому етапі підліткового віку у мене поступово почав зароджуватися опір щодо моєї родини, друзів та віри. Я знайшов нових друзів — саме на вулиці. З ними у мене були чудові, але поверхневі стосунки. Ми створювали хіп-хоп та реп-музику.
Але мої батьки продовжували молитися за мене. У новорічну ніч 2005 року я відчув бажання змінити своє життя і повернутися до Бога. Я хотів ближче пізнати Ісуса, налагодити з Ним більш тісні стосунки. Я молився до Бога й обіцяв Йому читати Його Слово та плекати з Ним тісні стосунки. Також я просив Його про диво — познайомитися з жінкою мого життя та знайти громаду, в якій я міг би почуватися як вдома. Я не хотів більше жити так, як раніше. У той час я навчався у 9-му класі середньої школи.
Одного дня на уроці біології я сидів разом із кількома однокласниками. Один із них висловив думку, що людина походить від мавпи, а світ виник у результаті Великого вибуху. Я ж досі вірив у створення світу. Тож я відповів, що це неправда. Бог створив Землю. Моєму однокласнику це здалося смішним, і він голосно розсміявся. Це спонукало мою однокласницю Аліну втрутитися в розмову. Тоді він запитав її, чи вона теж вірить, що Земля виникла внаслідок Великого вибуху. Вона заперечила. Вона вірила у створення світу і в те, що Бог створив людей. Я, звісно, дуже зрадів, коли це почув, і мені стало цікаво. «Може, вона католичка чи протестантка?» — запитав я себе. Трохи пізніше я запитав її, звідки вона це знає. Тоді вона розповіла мені про Адвентистську церкву та адвентистське послання. Я про це ніколи раніше не чула. Але тепер я була надзвичайно зацікавлена цією особливою вірою. Чи, можливо, Бог хотів відкрити мені тут одразу дві двері: одну до істини, а другу — до жінки, яка поділяє мою віру?
Незабаром вона запросила мене на зібрання в п’ятницю ввечері до Адвентистської громади. Там мене з розпростертими обіймами зустріли молоді люди. Разом ми відсвяткували початок суботи. Після цього моя жага до адвентистського послання ставала дедалі більшою. Інші члени громади також тепло прийняли мене. Бог подарував мені новий духовний дім. Тепер, як я був переконаний, я опинився там, де мав бути, а саме в істинній Божій громаді кінця часів. Завдяки дворічному інтенсивному вивченню разом із молоддю та проповідником у червні 2009 року Бог привів мене до того, що я остаточно вирішив слідувати за Господом Ісусом Христом і віддав Йому своє життя. Я прийняв хрещення. Тепер я знаю істину, яку так довго шукав.
З Аліною у нас склалися тісні дружні стосунки. Зараз ми заручені й плануємо одружитися влітку 2011 року. Шляхи Божі іноді незбагненні. Ніхто не знає, куди вони ведуть. Я навчився: довіряй Богові й віддавай Йому славу. Все інше потім додасться.
