„Його учні… запитали: «Скажи нам, коли це станеться (руйнування храму), і за якими ознаками ми впізнаємо, що ти прийдеш і настане кінець світу?»

Ісус відповів: «Будьте пильні й не дайте нікому себе обдурити. Багато хто виступить від мого імені й скаже: „Я — Христос!“ І тим самим вони введуть багатьох в оману».

Не лякайтеся, якщо поблизу й далеко спалахнуть війни. Так має статися, але це ще не кінець. Один народ воюватиме проти іншого, одна держава нападе на іншу.

Скрізь будуть голод (та епідемії) і землетруси.

Все це — лише початок кінця, як початок пологових болів. Тоді вас видаватимуть, катуватимуть і вбиватимуть. Весь світ ненавидітиме вас за те, що ви визнаєте мене. Коли настане той час, багато хто відступить від віри, зраджуватиме один одного й ненавидітиме один одного.

З’являться численні фальшиві пророки, які введуть багатьох із вас в оману.

І оскільки зло набирає сили, любов у більшості людей охолоне. Але той, хто витримає до кінця, буде врятований. Перед цим Блага Звістка буде проголошена в усьому світі, щоб усі люди почули запрошення до нового Божого світу. Лише тоді настане кінець“.“

Чи взагалі можна, будучи освіченою людиною, говорити про кінець світу? Уже тоді учні запитували про це, і Ісус відповів на їхні запитання. Він підтвердив, що цей світ має свій термін придатності. Тому й сьогодні ми можемо вільно говорити про кінець світу. Проте, як і учні Ісуса, ми завжди хочемо одночасно говорити й про Його друге пришестя. Це — суть послання. Але ми не хочемо обчислювати дату цієї події, бо ми не можемо і не повинні цього робити. Адвентисти сьомого дня також ніколи не встановлювали конкретної дати.

Ісус дорікнув своїм сучасникам за те, що вони не звертають уваги на знаки часу. (Мт. 16:4) Це свідчить про те, що він вважає важливим, щоб ми до них дотримувалися.

І він дав вичерпну відповідь на запитання своїх учнів про ознаки свого повернення. Оскільки ці ознаки актуальні як для тих часів, так і для сьогодення, давайте — наскільки нам відомі тодішні обставини — спочатку коротко розглянемо ознаки тих часів, а потім поговоримо про ознаки сьогодення. При цьому для знаків кінця часів вирішальне значення має не якась окрема, локальна подія, а їхній масштаб та всесвітнє втілення.

Як тоді, перед падінням Єрусалима, стояло питання зі спокусами? У той час багато хто видавав себе за Месію. Ми знаємо про Теуду та Юду з Галілеї. А також про Йонатана, Досітея та Симона. Навіть ватажок зелотів Менахем, який у 66 році н. е. розгромив римські війська, прагнув, щоб його вважали месіанським спасителем.

Найгірше спокушання, власне, відбулося з боку релігійних провідників того часу. Їхні власні тлумачення були для них важливішими за Слово Боже. Спочатку євреї мали справжню віру, відкриту Богом. Вони крок за кроком відхилилися від Божого шляху. Вони використовували слова Біблії, але надавали їм іншого змісту. Вони змішали божественне з людським. За своїми наслідками це ще гірше, ніж чиста неправда. Так, ознаки цього були помітні ще 1900 років тому.

Як сьогодні виглядає ситуація з тим, як нас поволі відводять від Бога та Його Слова?

Спокуса є головною ознакою кінця часів. Ісус неодноразово згадував саме про це. У нашій громаді відбувається непомітне, але надзвичайно масштабне відступництво від віри.

Сьогодні багато хто впав у оману і вважає, що Бога не існує. Сьогодні у світі панує безбожність. Є багато тих, хто заперечує існування Бога. Багато хто каже, що не знає, чи існує Бог. А ще є багато тих, хто вважає себе віруючими, але в повсякденному житті поводиться так, ніби Бога немає.

Однією з форм безбожності є також матеріалізм. У людини є все. Їй не потрібен Бог.

Сьогодні існує теологія «Бог помер». Багато священнослужителів і віруючих більше не вірять у Бога, якого нам відкриває Слово Боже. Фальшиві пророки також змінили образ Ісуса. Вони заперечують Його вічну божественність і роблять з Нього виключно людину. Вони також применшують жахливу силу та сутність гріха.

Я хотів би також згадати тут про екуменічний рух. Хоча його учасники мають благі наміри об’єднати християнство, вони при цьому не беруть до уваги Божу істину.

Сучасна теологія набуває дедалі більшого поширення, і в ній визначальну роль відіграють не Слово Боже, а наукові припущення. При цьому людський розум ставиться вище за Біблію. Сьогодні в університетах викладають майже виключно сучасну теологію. Наслідки цього відповідні. Біблія називає церкви, які проповідують змінене Євангеліє, Вавилоном.

Крім того, вже сьогодні можна помітити, що починає формуватися суміш християнської віри, спіритизму та язичницьких релігій. Згадаймо йогу, трансцендентальну медитацію, дзен, «Нью-Ейдж» та багато іншого.

Спокуса, про яку, здавалося б, у наші сучасні часи вже забули, сьогодні здобуває все нові й нові перемоги. Я маю на увазі всі види таємних практик, за допомогою яких людина вірить, що розвиває вищі здібності:

Окультизм, спіритизм, езотерика: ці явища за останні десятиліття поширилися, немов епідемія. Вони проникли навіть у церковне середовище. Я маю на увазі такі харизматичні явища, як „Торонтське благословення“, окультне зцілення, а також говоріння мовами, яке не є даром володіння іноземними мовами.

Спокусливим є також світовий оптимізм. Дехто й досі вважає, що прогрес триватиме безкінечно. Що завдяки техніці все можливо. Вони або не бачать негативних сторін нашого розвитку, або вважають, що, доклавши зусиль, ми знову зможемо все взяти під контроль. Тут також варто згадати рух, який закликає до миру, хоча про мир не може бути й мови (1 Сол. 5:3).

Спокусник Самообман: Дехто переосмислює Божу волю стосовно себе, щоб не виконувати її. Приклад: припустимо, батько каже своїй дитині: „Іди спати!“, — тоді дитина добре розуміє, що від неї очікують. Якби дитина поводилася так, як деякі люди поводяться у справах віри, то вона могла б сказати собі: „Батько каже: “Іди спати». Насправді він має на увазі, що ти втомився. Він не хоче, щоб я був втомленим. Я можу подолати свою втому, пішовши погратися. Тож я піду погратися. Тоді я теж послухаюся батька». Це самообман. Багато хто його практикує.

Мета Майстра спокуси — змусити людей перестати довіряти Богові та не слухатися Його. Його методи ми можемо вивчити в 3-му розділі книги Буття. У випадку з Євою та Адамом йому це вдалося в одному питанні.

Для багатьох із нас сьогодні він уже зайшов значно далі, ніж просто спокусити нас у одній справі. Чи можу я запитати, чи хочеш ти зіткнутися з цією проблемою? Чи хочемо ми змінити це з Божою допомогою? Символ „спокуси“ сьогодні святкує великі перемоги.

А як щодо знамення воєн, загроз війни та повстання одного народу проти іншого? Можна заперечити, що війни ж завжди існували. Це правда! Отже, якщо війна має бути знаком, то повинні відбуватися нові, особливі та глобальні події. Проте я все ж хотів би висловити таку думку: чи не є саме те, що війни досі існують, знаком того, що слова Ісуса є правдивими? Адже з такими розумними людьми, як ми, воєн взагалі вже не мало б бути. Гуманізм поширює тезу, що якби тільки люди були освіченими, злочини б зменшилися. Сучасна історія показує нам інше. Те, що попри величезний прогрес в освіті війни все ще існують, також є знаком того, що слово Ісуса сповнюється.

Народ проти народу: не було жодного тижня, щоб люди не вбивали один одного масово. У пам’яті залишаються лише наймасштабніші події, як-от у Руанді, де хуту винищували тутсі. Військові конфлікти та геноциди відбувалися в колишній Югославії, майже на порозі нашого дому. Конфлікти на сході колишнього Радянського Союзу й досі не вщухають. Це події, які раніше вважалися неможливими. Близький Схід та арабські конфлікти раз у раз нагадують нам, що сучасне людство, як ніхто інший, сидить на пороховій бочці.

Зараз ми щодня чуємо в ЗМІ про загрози війни. У кінці часів війни, завдяки їхньому посиленню та глобальному поширенню, стали знаком другого пришестя Ісуса. XX століття було позначене двома світовими війнами. Те, що раніше було неможливо уявити, стало жорстокою реальністю. Кількість жертв обох світових воєн серед військових та цивільного населення оцінюється у понад 100 мільйонів людей. З того часу у війнах загинуло ще 25 мільйонів. Втрати людей та матеріальних цінностей у цих світових війнах були значно більшими, ніж у всіх попередніх війнах.

А як щодо розвитку озброєння? Сьогодні ми маємо ядерну, бактеріологічну та хімічну зброю. Ще в 1944 році для знищення Франції знадобилося б 100 мільйонів 20-центрових бомб. Сьогодні, ймовірно, для всієї Землі вистачить однієї гігатонної бомби. Сьогодні можна заразити цілі країни бактеріологічними або хімічними речовинами, причому непомітно, без запаху та смаку.

А як щодо витрат на озброєння? Це астрономічні суми. Незважаючи на тимчасове послаблення напруженості, на озброєння витрачається стільки, скільки ніколи раніше. Військове озброєння та конфлікти поглинають кошти, які так гостро потрібні для ефективної боротьби з людськими стражданнями. Америка має більше боргів, ніж усі інші країни разом узяті. Однак усі ці військові літаки, танки, кораблі та найсучасніша військова техніка, які з найвищою витонченістю та надзвичайною точністю знищують ворога, не приносять справжнього, тривалого миру, а лише поглинають колосальні суми, які так гостро потрібні в інших сферах.

Як це було тоді?

Про це йдеться в Біблії, у Діяннях 11:28, і це підтверджує історія: „Агабус за допомогою Святого Духа передбачив великий голод у всьому світі, який згодом і стався за правління імператора Клавдія“.“ Тоді цей знак уже був.

Як виглядає ситуація сьогодні?

XX століття увійшло в історію як епоха найбільших голодоморів. Під час обох світових воєн загинуло багато людей від голоду. У 1921–1922 роках у Росії та Китаї загалом загинуло від голоду 38 мільйонів людей. Відомий полярний дослідник доктор Нансен із Норвегії був тоді керівником операції з надання допомоги Росії. Він писав, що цей голод „без сумніву був найжахливішим, який коли-небудь відомий в історії людства“. Жорстокість голоду була настільки великою, що на великих територіях панувало канібалізм. У 1928–1930 роках у Росії та Китаї знову загинули від голоду багато мільйонів людей. Згадаймо про голод у Сахельській зоні та на Африканському Розі.

На сьогодні у всьому світі досягнуто чималих успіхів у боротьбі з голодом. Проте понад 800 мільйонів людей страждають від голоду. Щороку від голоду помирає понад 9 мільйонів людей — кожні 3 секунди від голоду помирає одна людина, переважно в країнах, що розвиваються, і більшість із них — діти. Кожна сьома дитина має недостатню вагу, кожна четверта — хронічно недоїдає.

У той час як у країнах, що страждають від голоду, сотні мільйонів дітей віком до 15 років ніколи не пили молока, ніколи не носили взуття і ніколи не отримували ліків, у нас щодня учні викидають незліченну кількість бутербродів, які вони не з’їли під час перерви.

Чому, власне, наш час такий дорогий?

Окрім вже згаданих витрат на озброєння, корупція, здирництво, безмірність, несправедливий розподіл доходів, безглузді спекуляції та багато іншого сприяють тому, що добробут розподіляється між дедалі меншою кількістю людей. Багаті стають дедалі багатшими, середній клас — дедалі меншим, а все більше людей збідніють навіть у так званих заможних країнах.

Люди живуть не за своїми засобами. Практично не залишилося жодної сфери, де б не було боргів. У політиці, економіці, а також у приватному житті вкладають значні кошти в те, чого насправді не можуть собі дозволити. Доходи та витрати не перебувають у здоровому співвідношенні. Завойований важкою працею добробут потрапляє у боргову пастку. При цьому люди часто неправильно оцінюють власне становище. Матеріалізм, мабуть, глибоко вкорінився в людському серці, яке майже природно зосереджене на собі.

Біблія говорить про егоїзм в останні дні:

„Коли кінець світу наблизиться, настануть важкі часи. Тоді люди стануть егоїстичними, жадібними, хвалькуватими та зарозумілими. Вони будуть ображати своїх ближніх, не слухатимуться батьків і не матимуть поваги ні до чого».

“Вони невдячні, безсердечні й непримиренні, наклепники, нестримані й жорстокі; вони ненавидять добро, невірні й ненадійні, сповнені зарозумілості». 2 Тим. 3:1–4

Тут також слід згадати про протиріччя між капіталом і працею: з одного боку — неймовірне багатство, з іншого — велика бідність. Про це в Посланні Якова 5:1–6 містяться важливі пророцтва:

„Слухайте, багатії! Плачте й голосіть через нещастя, що на вас чекає! … Ви накопичили багатства в останні дні світу. Ви не виплатили заслужену плату людям, які працювали на ваших полях. Це кричить до неба!“

Звісно, це стосується окремих країн світу в різній мірі. „Голод, дорогі часи“? Так, і ця ознака сьогодні чітко помітна.

Як сьогодні виглядає ситуація з епідеміями та забрудненням Землі? Після Першої світової війни грип та інші епідемії, що забрали життя 40 мільйонів людей, прокотилися світом. Хоча в сектор охорони здоров’я вкладаються неймовірні суми, а медичних закладів і лікарів ще ніколи не було так багато, сьогодні людство страждає від незліченної кількості хвороб. Будь то рак, серцево-судинні захворювання чи численні так звані «хвороби цивілізації» — хай які б хороші були умови життя, хвороби завжди залишатимуться бичем людства. Значною мірою це є наслідком способу життя людини, а також результатом дедалі більшого руйнування навколишнього середовища.

СНІД, хвороба Альцгеймера, захворювання кісток і м’язів, синдром вигорання та багато психічних захворювань, судячи з усього, також неможливо викорінити з сучасного світу.

Щоб дедалі швидше отримати максимально можливий прибуток, люди експлуатують навіть тварин. Через це тварини хворіють. Це, у свою чергу, позначається на здоров’ї людей через харчування. Гадаю, тут також варто згадати про епідемічне поширення залежностей.

Однак епідемії також пов’язані із забрудненням води та повітря. Завдяки хімічним речовинам, нашим автомобілям, високим енергоспоживанням та сучасному способу життя нам вдалося за одне покоління довести Землю до межі руйнування.

Вчені стверджують, що навіть якби негайно припинити всі види забруднення та експлуатації, Землю вже не вдалося б врятувати.

Слово Боже підтверджує такі побоювання. В Ісаї 51:6 сказано: „Погляньте на небо: воно розчиниться, як дим. Погляньте на землю під вашими ногами: вона розпадеться, як старий одяг, а її мешканці загинуть, як мухи“.“

У 11-му розділі книги «Одкровення», у вірші 18, сказано: „Настав час покарання для всіх, хто руйнує Землю. Тепер вони самі будуть знищені“.“

Ми спостерігаємо колосальні зміни в екології Землі. Використання хімікатів, обробленого насіння, а також введення гормонів та антибіотиків тваринам безперервно забруднюють нашу Землю.

Щоб утримувати великі стада худоби, тропічні ліси Землі вирубуються зі швидкістю понад 10 гектарів на хвилину. Це становить майже площу Нідерландів і Бельгії разом узятих. Це призводить до значного зменшення кількості кисню. Ліси по всьому світу зазнають шкоди від кислотних дощів. А це, у свою чергу, є наслідком перенавантаження атмосфери нашими отруйними газами. Озонові діри та забруднення дрібним пилом — це лише дві з багатьох проблем, які завдають шкоди нашій Землі, а отже, і нам. Через зміни в атмосфері, пов’язані із забрудненням, швидкість вітру постійно зростає.

Внаслідок парникового ефекту відбуваються кліматичні зміни з усіма їхніми наслідками. Ситуація на Землі стає дедалі гіршою. Через ці обставини та нераціональне господарювання, таке як монокультури, висихають величезні резервуари прісної води, наприклад, Аральське та Чадське озера. Виникає дефіцит питної води, і в багатьох регіонах більше немає придатної для вживання води.

У воду скидаються величезні обсяги бруду, хімікатів та фекалій. Річки та моря забруднені. За оцінками, у світових океанах знаходиться 142 мільйони тонн сміття, а на одному квадратному кілометрі морської поверхні плаває до 18 000 частинок пластикового сміття. Щодня у забруднених водах гинуть тисячі дельфінів. Незліченна кількість риб та інших морських мешканців хворіє та гине, хоча дедалі більше організацій борються проти триваючого забруднення.

Заховані під водою контейнери з отруйним газом часів минулої війни поступово іржавіють. Скидання хімікатів, аварії танкерів та неочищені стічні води лише погіршують ситуацію. Так відбувається сьогодні в усьому світі. Токсичні речовини дедалі більше накопичуються в харчовому ланцюгу. Щодо ДДТ, використання якого сьогодні заборонено, відомо, що його концентрація може зростати аж до 750 000 разів. Тому споживання м’яса сьогодні набагато небезпечніше, ніж рослинне харчування.

У Біблії сказано: Земля старіє, як одяг. Люди руйнують її. Науковий світ налаштований дуже песимістично, і цілком справедливо. Єдині, хто має обґрунтовану надію, — це ті, хто вірить у Того, хто сказав: «Я повернуся і заберу вас до Себе». (Ів. 14:3)

Він сказав: „Я все роблю по-новому“ (Об. 21,5). Ознака „епідемій та зараження“ проявляється у драматичний спосіб. Це також є явною ознакою, про яку говорив Ісус у своїй промові про кінець світу.

Як виглядало все тоді, перед руйнуванням Єрусалима?

Повідомляється про активну сейсмічну активність: землетруси на Криті, у Смірні, Мілеті, на островах Хіос і Самос, у Римі та Колосах.

Міста Лаодікея та Ієрополіс були знищені землетрусами. Особливо відомим є знищення Помпеїв у 63 році н. е.

А сьогодні?

І тут також час від часу лунає заперечення: землетруси були завжди. Правильно! Отже, якщо це має бути особливим знаком, то в цій сфері теж має відбуватися щось особливе. Статистика землетрусів свідчить про значне зростання їхньої кількості. Чи пов’язано це лише з удосконаленням наших вимірювальних приладів? Якщо раніше ці прилади фіксували за десять хвилин, можливо, 2–3 коливання, то сьогодні за цей час вони фіксують сотні. Сильні землетруси фіксувалися в усі часи. За 1100 років, з 800 по 1900 рік н. е., сталося 9 сильних землетрусів. У XX столітті сталося 15 сильних землетрусів. Це приблизно в сорок разів більше.

Гігантські штучні водосховища викликають не менше суперечок, ніж підземні випробування ядерної зброї. Обидва ці фактори можуть бути причиною землетрусів. У цьому переконані деякі вчені.

Дозвольте мені ще коротко згадати про природні катастрофи: виверження вулканів, екстремальну посуху та, з іншого боку, потоп — є регіони, де за день випадало майже два метри опадів на квадратний метр, — бурі різного роду, цунамі тощо. І це явище також говорить само за себе.

А що ж щодо цього знамення перед падінням Єрусалима? Велика й могутня релігійна спільнота того часу зуміла розіп’яти Ісуса, нібито за те, що він зневажив Бога. Вони стверджували, що діють в ім’я Бога. Вони звинувачували Ісуса в тому, що він навчав народ „порушувати заповіді предків“.

Тож вони звинуватили його в тому, що він не дотримується традиції. Ісус відповів їм: „Ви відкидаєте Божі заповіді, але дотримуєтеся людських правил“.“ (Марка 7:8) Тоді їм вдалося схилити римлян, державну владу, до вбивства Ісуса. Апостоли та первісна християнська громада зазнали жорстоких переслідувань з боку панівних релігійних спільнот і були названі сектантами.

Іншим переслідувачем у ті часи була держава. Гадаю, достатньо назвати лише одне ім’я: Нерон. Під час правління цього римського імператора громада зазнала жорстоких і кривавих переслідувань. Нерон помер незадовго до падіння Єрусалима. Чому держава переслідувала християн, хоча вони були найкращими громадянами? Тому що для християн існувала і існує межа у стосунках із державою. Вона полягає в тому, що «треба більше слухатися Бога, ніж людей». (Ді. 5:29)

Третіми переслідувачами були фальшиві брати. Ісус сказав у Матвія 24:10: „Коли настане той час, багато хто відпаде від віри, зрадить один одного і почне ненавидіти один одного“.“ Християни, які не були вірними у вірі, зраджували та ненавиділи своїх братів і сестер по вірі.

Отже, переслідування в ті часи йшло з трьох боків: з боку великої церкви, держави та фальшивих братів.

Як виглядає ситуація з переслідуваннями в наш час? XX століття увійшло в історію як століття найбільших переслідувань християн. Однак у XXI столітті кількість тих, кого переслідують, ще більша. Сьогодні це такі країни, як Північна Корея, Афганістан, Сомалі, Лівія, Пакистан, Судан, Еритрея, Ємен, Іран та Індія. Ці держави наразі (2019 рік) посідають перші десять місць із 50 у Світовому індексі переслідувань. Християн вбивають, катують, у них забирають усе, їх виганяють і піддають остракізму. Масштаби переслідувань перевершують усе, що траплялося раніше, — і це у 21 столітті! Переслідування — це ознака кінця світу, про який говорив Ісус. Тому нам має бути зрозуміло, що світ загалом не став справді кращим — навіть якщо ми на Заході маємо свободи та можливості, про які решта світу може лише мріяти. Як ми поводимося з цією свободою? Чи цінуємо та використовуємо її?

Зростання беззаконня — як у великому, так і в малому масштабі — є ознакою кінця часів, що виявляється у значному зростанні злочинності.

Є галузі економіки, ба навіть цілі держави, які значною мірою перебувають під контролем організованої злочинності. Будь то мафія чи подібні до неї організовані угруповання — жодна країна, жоден куточок землі не залишається осторонь цього явища. Організована злочинність поширюється дедалі більше, немов ракова пухлина.

Президент Федерального кримінального управління ще кілька років тому сказав про крадіжки в Німеччині: «Крадіжки у нас перетворилися на народний вид спорту». Через високий рівень безробіття у світі ситуація не покращиться. Швидке зростання населення також сприяє поширенню беззаконня. Міста світу ростуть удвічі швидше, ніж сільські райони; вони також є основними осередками злочинності.

Тут також варто згадати про корупцію, яка дедалі набирає обертів. Високопоставлений представник судової влади в Німеччині сказав: „Раніше у нас були поодинокі чорні вівці. Сьогодні це цілі стада“.“

Досі ми говорили лише про негативні події. Про них Ісус сказав: „Усе це — лише початок кінця, як початок пологових болів“. Отже, що стосується другого пришестя Ісуса, то, якщо говорити образно, ми перебуваємо між початком пологів і народженням. Тобто процес народження вже розпочався.

А тепер настає найважливіша ознака кінця. Це єдина позитивна ознака. „Спочатку Блага Звістка буде проголошена всьому світу, щоб усі люди почули запрошення до Божого нового світу. І лише після цього настане кінець“.“ (Мт. 24:14)

Точніше кажучи: «І це Євангеліє, або ця Добра Новина», тобто проповідуватиметься справжнє, незмінне й неспотворене Євангеліє, яке проповідував Ісус Христос. В Об'явленні 14:6 воно названо вічним Євангелієм, тобто справжнє Євангеліє ніколи не втратить своєї чинності.

Цей текст є обіцянкою Ісуса про те, що в останні часи, як знак Його другого пришестя, Євангеліє пошириться по всьому світу. Це відбувається зараз і буде набирати ще більших обертів.

А як щодо поняття „світова місія“? Як було тоді, перед падінням Єрусалима? Перші християни дійсно змогли за своє покоління донести Євангеліє до тогочасного світу, населення якого було набагато меншим. Про це свідчить Слово Боже через апостола Павла в Посланні до Колосян 1:6: „Ця Добра Новина відома не лише вам, а й усьому світу“.“ Вірш 23: „Ця Добра Новина була проголошена всьому світу“.“ Наскільки я розумію, цього ніколи не вдавалося досягти з часів раннього християнства. Однак завдяки Божій благодаті та допомозі це буде досягнуто в останні часи. Проповідування Євангелія всім мешканцям землі, усім народам і націям, людям усіх мов — ось наше покликання. Воно буде виконане, бо так сказав Ісус, і тому що Той, хто має всю владу на небі й на землі, пильнує за цим.

Як сьогодні виглядає питання світової місії? Тут можна виділити кілька характерних моментів: можна сказати, що приблизно в 1960 році в церквах було «відкрито заново» так званих мирян. До цього часу навіть більшість вільних церков перетворилися на «церкви пасторів». Але потім відбулося повернення до біблійних засад. Усюди у світі, де сьогодні Євангеліє рішуче просувається вперед, у цьому беруть участь члени громади. Це є важливою віхою.

Приблизно в 1989–1990 роках утвердився новий підхід до світової місії. До того часу вважалося так: у світі налічується приблизно 230 країн. У понад 200 країнах вже є християни.

Ті 30 країн, до яких ми ще не дісталися, — це невеликі країни. Отже, ми вже далеко просунулися.

Потім утвердився новий підхід. Світ було поділено на окремі райони, кожен з яких налічував по мільйону людей. У 1990 році ми, адвентисти сьомого дня, з’ясували, що у 2300 таких районах, кожен з яких налічував по мільйону людей, у нас ще не було громад. Тоді ми поставили собі за мету — з Божою допомогою заснувати громади в усіх цих ще не охоплених територіях. Наразі ми досягли значного прогресу в цьому напрямку. Ми називаємо цей план «Глобальною місією». Фактично, близько 450 церков та місійних організацій мають плани поширити Євангеліє по всьому світу. 250 із цих планів, як повідомляється, перебувають на стадії реалізації. У нашій вільній церкві на сьогодні вже розпочато роботу в половині цих територій. У нас є десятки тисяч місіонерів-першопрохідців у не охоплених Євангелієм регіонах. Більшість із них — миряни, які виконують це служіння за власний кошт або за допомогою дуже невеликої фінансової підтримки. Існує величезна потреба в місіонерах. Щороку потрібно відправляти ще тисячі людей.

Для виконання нашого місіонерського завдання ми також можемо використовувати всі сучасні технічні засоби: місіонерські літаки, місіонерські кораблі, радіо, телебачення, супутники, аудіо- та відеокасети, компакт-диски, біблійні дистанційні курси, розповсюдження літератури, такої як листівки, журнали, книги, оголошення, комп’ютери, факс, електронна пошта, Інтернет, особиста євангелізація від людини до людини, домашні групи, семінари та масові євангелізаційні заходи, медична місія, допомога в розвитку та ліквідації наслідків катастроф. Наразі ми бачимо, що сучасні технології дедалі ширше використовуються для поширення Євангелія, а також те, що тисячі людей знову вирушають у місію. Крім того, навіть у рідній країні багато хто відчуває покликання служити Господу своїми дарами.

Близько 1800 року почалося створення біблійних товариств з метою поширення Слова Божого. Біблійні товариства зазнали значного розвитку. Сьогодні Слово Боже доступне повністю або частково на понад 2 000 мов. Згодом додаватимуться й інші мови.

У Греції існував знаменитий „гордіїв вузол“. Легенда гласила: той, хто зможе розплутати цей вузол, отримає світове панування. Одного дня туди прибув Олександр Великий. Він розрубав цей складний вузол своїм мечем. Гордіїв вузол був дитячою забавкою порівняно з проблемами нашого часу. Однак Біблія показує нам: є Той, хто розплутає вузол світових проблем, і Йому дістанеться панування над світом: Ісус Христос. Після того, як Він розповів про знамення Свого приходу, Він сказав: „… коли ви побачите, що все це відбувається, — тоді знайте, що кінець вже близько“.“ (Мт. 24:33)

Ісус у своїй великій промові про Друге пришестя використав образ. Він говорив про „пологи“. (Мт. 24:8). Як розвиваються перейми перед пологами? Вони настають із дедалі коротшими проміжками часу й набирають сили. Це влучна метафора для розвитку катастроф: вони трапляються дедалі частіше й стають дедалі сильнішими.

Чи стоїмо ми на порозі великого перелому, чи незабаром настане кінець світу? Це питання поставлено неправильно. І великий перелом, і кінець світу настануть одночасно. А що саме чекає на нас — одне чи інше — вирішуємо ми самі. Останнє милостиве запрошення Бога проголошується з великою силою. Незабаром воно досягне всіх, і наш Господь Ісус з’явиться у силі та славі.