Філіп Брукс каже: „Я, безперечно, не помиляюся, коли кажу, що жодна з армій, які коли-небудь вирушали в похід, жоден з військово-морських флотів, які коли-небудь створювалися, усі парламенти, що коли-небудь засідали, та всі королі, що коли-небудь правили, не вплинули на життя людей на землі так глибоко, як це зробило самотнє життя Ісуса“.“

В. Е. Г. Лекі, видатний історик-невіруючий, каже з цього приводу: „Ісус мав настільки великий вплив, що проста розповідь про три роки його публічної діяльності зробила більше для оновлення та примирення людства, ніж усі настанови моралістів і філософів“.“

• Ісус не був письменником, але про нього написано більше книг, ніж про будь-кого іншого.
• Він не був істориком, але все ж став центральною фігурою історії. Про це свідчить дата на кожній газеті та в кожному листі.
• Ісус не був митцем, але саме йому були присвячені найвидатніші твори художників, скульпторів та музикантів.
• Ісус не був юристом, але його закон любові — найкращий у світі.
• Ісус не був лікарем, але все ж він — великий лікар, який міг вилікувати будь-яку хворобу.
• Ісус не був психологом, але всі зверталися до нього за порадою. Один видатний психолог сказав: ‘Якби ми спалили все непотрібне з-поміж психологічних праць, те, що залишилося б, і близько не зрівнялося б із Нагірною проповіддю’.
• Ісус не був одружений, і все ж ніхто не може дати кращих порад щодо того, як побудувати щасливий шлюб, ніж він.

Християнин без вагань відповідає: тому що Він був Богом, Сином Божим, який став людиною. Найбільш вражаючим для Його учнів був той факт, що Бог у Ісусі Христі став людиною, щоб спасти нас, як це було передбачено пророцтвами протягом століть. Ти, напевно, пам’ятаєш про унікальне диво месіанських пророцтв. Бог підтвердив Ісуса з Назарету 333 ознаками. Цікаво, що жоден із фальшивих месій ніколи не наважився посилатися на ці пророцтва.

Було пророковано, що у Христі ‘Бог з нами’ (Іс. 7:14 та Мт. 1:23), що Той, хто народиться у Віфлеємі, ‘існував від вічності’ (Міх. 5:1); і що Його ім’я буде: Чудо-Рада, Бог-Герой, Вічний Отець, Князь Миру. (Іс. 9:5)

Він підтвердив, що саме Він є тим Христом, про якого було пророковано. (Мт. 11:1–6; Мт. 16:16–17; Лк. 4:17–21; Ів. 4:25–26 та ін.)

Під час допиту перед Вищою радою Ісуса запитали під присягою:

„Чи ти Христос, Син Благословенного?“ (Мт. 26:63–64). На це Ісус дає чітку відповідь: „Це я!“

Євреї чітко зрозуміли, що Ісус вважав себе єдиним Сином Божим. Адже вони дорікали йому за те, що, будучи людиною, він проголошував себе Богом (Ів. 10:33).

Він сказав: „Мені дана вся влада на небі й на землі“ (Мт. 28:18) та „Я є Альфа й Омега, Початок і Кінець, — говорить Господь Бог, Той, Хто є, Хто був і Хто має прийти, Всемогутній“ (Об. 1:8)

Джон Монтгомері, історик, каже: „Що знає історик про Ісуса Христа? Перш за все він знає, що ми можемо покладатися на документи Нового Завіту, які дають нам точне уявлення про нього“. — Що там розповідають очевидці?

Іоанн Хреститель свідчить, що Ісус із Назарету є Сином Божим. (Ів. 1:34) За словами Івана, Ісус мав зняти гріхи світу — те, що може зробити лише Бог. (Ів. 1:29)

Петро заявив, що Ісус є Христос, Син Бога Живого. (Ів. 6:68)

Марта, сестра Лазаря підтвердила це. (Ів. 11:27)

Томас, спочатку не бажаючи визнати факт воскресіння Христа, зрештою опинився перед живим Христом „і сказав йому: “Мій Господь і мій Бог“». (Ів. 20:28)

Апостол Іоанн свідчив про божественність Ісуса такими словами: „Це — істинний Бог і вічне життя“ (1 Ів. 5:20) Він звертає нашу увагу на те, що біблійні оповіді мають на меті, „щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб через віру ви мали життя в Його ім’я“ (Ів. 20:31)

Римський сотник, який був серед солдатів під час розп’яття Ісуса, також визнав божественність Ісуса. Він сказав:

„Воістину, цей був Сином Божим“ (Мт. 27:54)

Павло Спочатку він усіма силами противився Христу. Він робив усе, що міг, аби вбити послідовників Ісуса. Але після особистої зустрічі з Ісусом на шляху до Дамаска він став ревним учнем Ісуса і проголошував про Христа: „…той, хто є, — Бог над усім“. (Рим. 9:5) Він свідчив про Нього: „…у Ньому тілесно перебуває вся повнота Божества“ (Кол. 2:9) Тим він має на увазі, що Христос у повній мірі володіє всіма божественними якостями.

Флавій Йосип, єврейський історик, зазначав: „У той час жив Ісус, мудрий чоловік, якщо його взагалі можна назвати людиною. Адже він творив чудеса, навчав людей, які з радістю сприймали істину. Він був Месією. І коли Пілат, за пропозицією первосвящеників, засудив його до смерті на хресті, ті, хто першими полюбили його, не покинули його. Через три дні він з’явився перед ними живим. Про це пророкували божественні пророки щодо Ісуса Христа, так само як і розповідали про нього незліченні інші дивовижні речі“.

Корнеліус Тацит зазначає: „Ця назва пов’язана з ‘Христом’, якого прокурор Понтій Пілат за правління Тіберія стратив як злочинця“.“

Йоганн Вольфганг фон Гете визнав: „Якщо божественне коли-небудь з’являлося на землі, то це було в особі Ісуса“.“

Руссо пише: „Якщо життя і смерть Сократа були життям і смертю мудреця, то життя і смерть Ісуса були життям і смертю Бога“.“

Ернст Ренан, відомий сходознавець і критик, робить таку примітну заяву:

Генерал Л. Воллес мав жваву розмову з відомим атеїстом про безглуздість християнства. Воллес вирішив написати книгу, щоб довести, що християнство є безглуздим і що Ісус Христос ніколи не існував. Протягом багатьох років він збирав матеріал для своєї книги. Незабаром він усвідомив, що Ісус Христос насправді існував.

Згодом він прийшов до переконання, що Христос — це більше, ніж просто історична постать. У віці п’ятдесяти років генерал Воллес впав на коліна, щоб вперше в житті помолитися. Він попросив Христа стати його Господом і Спасителем. — На основі цих матеріалів він згодом створив знаменитий роман «Бен-Гур».

Сер Вільям Рамсей став відомим завдяки своїм дослідженням античності. Він був переконаний, що Біблія не заслуговує на довіру. Будучи хіміком і археологом, він вирушив на Схід, щоб виявити правду. Він пробув там 15 років. Повернувшись, він став переконаним християнином і написав багато книг, які зміцнюють християнську віру та довіру до Біблії.

Френк Морісон, англійський журналіст, хотів довести, що воскресіння Ісуса є міфом. Його дослідження привели його до висновку, що він має справу з реальними фактами. У результаті цього він також став віруючим християнином.

проф. д-р Сіріл М. Джоад, декан філософського факультету Лондонського університету, також був скептиком, який дотримувався думки, що Ісус був лише людиною. Він вважав, що такого поняття, як гріх, не існує. У його житті сталася кардинальна зміна. Тепер він вірить, що гріх — це реальність. Дві світові війни показали йому, що людина є грішником. Він прийшов до висновку, що єдине пояснення гріха можна знайти в Слові Божому, а єдиним вирішенням проблеми гріха є хрест Ісуса. Він став ревним послідовником Ісуса.

Джованні Папіні, відомий італійський атеїст, також став переконаним християнином після того, як почав вивчати Новий Заповіт. Згодом він навіть написав книгу про життя Ісуса.

Адольф Дейсманн, видатний німецький дослідник, вирушив на Схід, щоб довести недостовірність Біблії. Однак і він, переконавшись у фактах, став переконаним християнином і теологом. Його книга ‘Світло зі Сходу’ підтверджує правдивість Біблії.

Тут можна було б навести ще довгий перелік подібних особистостей, які не змогли протистояти фактам.

Проф. Дж. Макдауелл, який після Другої світової війни протягом 27 років проповідував про Христа в понад 500 університетах у 52 країнах перед більш ніж 3,5 мільйонами науковців та студентів, пише:

Що ти думаєш про таке міркування? Припустимо, ми зустрічаємо людину, яка нічого не знає про християнську віру, і запитуємо її:

Чи могли б його відповіді звучати, наприклад, так:

• Я б очікував, що Бог стане людиною у незвичайний спосіб.
• Я б очікував, що він, як людина, не вчинить жодної несправедливості.
• Я б очікував, що він стоїть понад законами природи і здатний творити чудеса.
• Я б очікував, що він має кращий характер, ніж усі інші.
• Я б очікував, що він дасть найважливіші настанови, які коли-небудь давалися.
• Я б очікував, що він матиме тривалий і всеосяжний вплив.
• Я сподівався б, що він зможе втамувати нашу глибоку тугу за Богом.
• Я б очікував, що він має владу над смертю.
• Я б сподівався, що він зможе мені допомогти, якщо я його про це попрошу.

Ісус повністю виправдав ці очікування.